Ворок

Ворок, -ка, м. 1) Мѣшокъ. Питався лях: «Що ти постелив?» Ворок. «Чим ти вкрився?» Воротом. «Що ти поклав у голови?» Ворок. А він уліз у мішок, то постелився і вкрився й під головами, й під ногами, то все один. Ном. № 1308. 2) Небольшой мѣшочекъ со скошенной нижней частью такъ что внизу только одинъ уголъ, — служить для отдавливанія творога. Ум. Ворочок. Мнж. 177. Висів під полом у ворочку сир. Мнж. 81. Йде хазяйка у комору та й тягне чого небудь ворочок. О. 1862. І. 73.