Возовиця, -ці, ж. Свозка хлѣба съ поля и время этой свозки. Після жнив Іванові возовиця. Мир. ХРВ. 125. Як настала возовиця, бідний брат запри воли і поїхав на своє поле по снопи. Чуб.
