Вовкуватий
Вовкуватий, -а, -е. Нелюдимый, мрачный. У мене хлопці вовкуваті, а дівчатко так до всякого приступне. Волч. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВОВКУВА́ТИЙ, а, е. Похмурий, понурий. Та ось дівчина перехопила вовкуватий Юрків погляд (Семен Журахович, Опов., 1956, 92); Очі в неї якісь вовкуваті (Олесь Донченко, III, 1956, 382);
// Відлюдкуватий. Спохмурнів він, мовчазний став, вовкуватий (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 305).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Вовкуватий, -а, -е. Нелюдимый, мрачный. У мене хлопці вовкуваті, а дівчатко так до всякого приступне. Волч. у.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ВОВКУВА́ТИЙ, а, е. Похмурий, понурий. Та ось дівчина перехопила вовкуватий Юрків погляд (Жур., Опов., 1956, 92); Очі в неї якісь вовкуваті (Донч., III, 1956, 382); // Відлюдкуватий. Спохмурнів він, мовчазний став, вовкуватий (Коцюб., І, 1955, 305).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Вовкуватий.-а, -е. Похмурий, понурий. || Відлюдкуватий.
Ілюстрації
|
|
