Вовкодухий

Вовкодухий, -а, -е. Злой. Волын. г. Слов. Д. Эварн. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}} Про злу людину. — Гляди в мене, — не розледащій між моїми вовкодухами (Марко Вовчок, I, 1955, 131). http://sum.in.ua/ Лютий, злий (про людину).

Двоє чи троє, почувши, що отаман вовкодухий, не ризикнули заходити. Вирішили чекати слушнішого моменту (Ю. Мушкетик). https://1531.slovaronline.com/