Витівка
Ви́тівка, -ки, ж. Затѣя, выдумка. Зміевск. у. Доки будуть оці витівки?
Зміст
Сучасні словники
ВИ́ТІВКА, и, жін.
1. Вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм. Муляр почав висміювати панську витівку (Степан Васильченко, I, 1959, 90); Остання витівка княгині Ольги дуже роздратувала і вкрай розсердила імператора (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 143); Знайшов [Антін] стару шлею, зняв її, примірив до себе, закріпив посторонки, а Катерина тільки дивилася на його витівку (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 44);
// Вигадка з метою обманути кого-небудь або нашкодити комусь. Оверко, Зінько на всякі витівки вдаються, якусь капость неодмінно встругнуть (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 16).
2. Що-небудь сказане або зроблене для розваги, сміху; жарт, вигадка. Хвацький на витівки, та тупий до справи (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 390); Омелько вважав себе за надзвичайного коміка, і не раз увесь клас сміявся з його витівок (Олесь Донченко, IV, 1957, 277); Коли б тільки не повсякденні витівки дівчат, яким неодмінно ото кортіло шарпнути його за чуба, бринькнути по губах і конче сховати під час обіду Мишунину ложку (Юрій Яновський, II, 1954, 129).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 512.
Ілюстрації
|
|
|
|
