Витрюхати, -хаю, -єш, сов. в. витрюхнути, -ну, -неш, гл. = Витрухати, витрухнути. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрюхла, випала. Мир. Пов. II. 111.
