Витовт

Витовт – князь гродненський, троцький, в. кн. лит. (1392-1430), (лит. Vitautas, пол. Witold). Після хрещення отримав ім’я Віганд, а згодом Александр (1352-1430). Син в. кн. Кейстута Гедеміновича. У 1392-1430 рр. намісник, в. кн., з 1413 р. – в. кн. лит. Один з найвидатніших державних діячів ВКЛ. Активну діяльність почав здійснювати після вбивства свого батька (1482). За допомогою Тевтонського ордену, прийнявши католицтво, вів боротьбу з Ягайлом, але згодом замирився і отримав в уділ Берестя та Гродно, після чого прийняв православ’я. По Кревській унії знову навертається на католицтво. З 1388 р., заключивши союз з Орденом і Московською державою, віддавши за в. кн. Василія І свою доньку Софію, знову вів боротьбу з Ягайлом. 1392 р. заключив Островський мир, за умовами якого став в. кн. лит., а ВКЛ знову отримала незалежність. У 1395 р. приєднав Смоленськ, а у 1398 добився визнання своєї зверхності над Новгородом і підкорив Полоцьк. 1399 р., разом з своїм союзником, ханом Тохтамишем, потерпів нищівну поразку на р. Ворскла в результаті якої втратив Новгород і ледве втримав Смоленськ. У 1401 р. змушений був заключити з Польщею Віленсько-Радомську унію. Здійснив три походи на Москву (1406, 1407, 1408), але всі невдало. Разом з Ягайлом під Грюнвальдом розгромив війська Тевтонського ордену (1410 р.) і повернув до складу ВКЛ Жмудь. У 1413 р. уклав Гродненську унію. У Новогрудку створено окрему православну митрополію, куди київський митрополит переніс свою резиденцію. Двічі (1429 і 1430) спробував отримати від папи римського корону і королівський титул, проте, через інтриги поляків, невдало