Вистрибці

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вистрибці (та Вистрибом)

Ви́стрибці (також уживається прислівникова форма ви́стрибом) — застаріле та розмовне українське слово, зафіксоване у «Словарі української мови» за редакцією Бориса Грінченка. У словнику слово «вистрибці» (іменник множини) тлумачиться як «танці з підстрибуванням; жваві підскоки, стрибки під час танцю», а споріднений прислівник «вистрибом» — як спосіб руху «упристриб, підстрибуючи на ходу чи в танці» (Том 1, с. 188).

Походження та будова слова

З погляду словотвору слово «вистрибці» походить від дієслова «вистрибувати» (префікс ви- + корінь -стриб- + суфікс -ц-), що вказує на активну, спрямовану вгору дію. У народній мові кінця XIX — початку XX століття ця лексема мала яскраве експресивне забарвлення і передавала не просто фізичний стрибок, а емоційний підйом, жвавість, молодецьку завзятість та ритмічну легкість руху. Сучасне функціонування слова

У сучасній українській мові дві форми цього слова мають різну долю та сферу вживання:

• Іменник «вистрибці» (застаріла та діалектна лексика). У сучасному повсякденному мовленні слово «вистрибці» практично вийшло з активного вжитку, поступившись загальновживаним словам «підскоки», «стрибки» або описовим конструкціям. Проте воно збереглося у словниках української мови, етнографічних записах та працях із народної хореографії як автентична назва енергійних танцювальних рухів. • Прислівник «вистрибом» (активна розмовна та художня лексика). На відміну від іменника, форма «вистрибом» залишається живою у сучасній мові. Її вживають для опису бадьорої, піднесеної ходи або легкого бігу підтюпцем (наприклад, про дітей або радісну людину, яка йде підстрибуючи). • Хореографічне мистецтво та фольклористика. У народно-сценічному танці поняття «вистрибці» та рух «вистрибом» відображають саму природу української танцювальної лексики, де велика кількість елементів побудована на високих підскоках, перескоках із ноги на ногу, присядках зі стрибком та повітряних обертах (зокрема у гопаку, козачку, коломийках та гуцульських танцях).

Отже, якщо іменник «вистрибці» перейшов до пасивного словникового запасу як колоритний історико-етнографічний термін, то форма «вистрибом» продовжує активно функціонувати в художній літературі, розмовній мові та описах сценічної пластики. Приклади вживання

• «Пішли хлопці в танець — самі вистрибці виробляють перед музиками, аж підбори крешуть» (з фольклорних записів народних забав). • «Хлопчак побіг стежкою вистрибом, радіючи першому весняному сонцю» (сучасний розмовний та художній контекст). • «У жвавих українських народних танцях рухи вистрибом вимагають від виконавця сильного поштовху стопи, легкості корпуса та точного потрапляння в музичний акцент» (хореографічний контекст). • «У давніх описах сільських вечорниць запальні парубоцькі танці з високими підскоками нерідко називали вистрибцями» (етнографічний приклад).

Див. також: Гопак, Козачок, Народний танець, Хореографія, Притуп.

Джерела та література 1. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 188. 2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 502. 3. Верховинець В. М. Теорія українського народного танка. — К.: Музична Україна, 1990. — 150 с. 4. Етимологічний словник української мови: у 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1982—2012. — Т. 5.