Викочувати, -чую, -єш, сов. в. викотити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти изъ чего. Викочує зпід повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450.
