Вибачити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ви́бачити. См. Вибачати.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
. ВИ́БАЧИТИ див. вибачати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 349.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Ви́бачити. См. Вибачати.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ВИ́БАЧИТИ див. вибача́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 349. Вибачити См. Вибачати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 144.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
вибачати — а/ю, а/єш, недок., ви/бачити, чу, чиш, док., кому і без додатка. Виявляти поблажливість, прощати провину. || перех. рідко. Виправдовуючи чим небудь, не вважати за провину. •• Вибача/й[те], ви/бач[те] вживається як заперечення, як виявлення… … Український тлумачний словник
Ілюстрації
|
|
|
