Вибавляти

Вибавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Ном. № 1313. Він вибавляв кукіль з жита. Борз. у. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить. Грин. Ш. 408.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВИБАВЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ВИ́БАВИТИ, влю, виш; мн. вибавлять; док., перех.

1. Рятувати кого-небудь або допомагати комусь позбутися чогось неприємного. Вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (Ольга Кобилянська, III, 1956, 233); Я.. виїду знов у Крим на цілу зиму, якщо який нещасний случай не вибавить мене від сього заслання (Леся Українка, V, 1956, 64).

2. Виводити, знищувати. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити (Номис, 1864, № 1313).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 347.

Ілюстрації