Верства
Верства, -ви, ж. 1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п’ять. Рудч. Ск. І. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385. 2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно. Ном. № 6595. 3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Мнж. 177. Шух. І. 175. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк. 4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами. Левиц. 5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з менчої верстви вчаться всі. Уманск. у.
Академічний тлумачний словник
ВЕРСТВА 1, и, жін. (мн. верстви, верстов). 1. Давня назва східнослов'янської міри великих віддалей, що становила 1,06 км і вживалася до запровадження метричної системи. До волості було добрих вісім верстов (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34); Незважаючи на обстріл, колона уперто, верства за верствою рухається далі (Олесь Гончар, II, 1959, 121); Згадалося, що батько мій колись, Як їздив до Юркевича у гості В село Криве, за двадцять кілометрів, Чи пак верстов, — спинявся «попасати» У Білках, у старого корчмаря (Максим Рильський, III, 1961, 299). 2. Верствовий стовп (див. верствовий 1). Неначе степом чумаки У осени верству проходять, Так і мене минають годи (Тарас Шевченко, II, 1953, 163); Він уже проїхав повз шлагбаум, і перед ним замайоріла перша верства (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 31). 3. перен. Про дуже високу людину. Христя.. тілько ображено прошептала: — Чортова верства, і сорому йому немає! (Панас Мирний, III, 1954, 151). Верства келебердянська (пирятинська, чугуївська і т. ін.) — про дуже високу людину. Він був чи не в два рази вищий од неї, верства келебердянська (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 355). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 331.Коментарі (0) ВЕРСТВА 2, и, жін. (мн. верстви, верств). 1. Горизонтально розміщена маса чого-небудь, що стикається з поверхнею іншої маси; шар. Ґрунт між деревами був дуже спадистий і покритий верствою зів'ялого букового листя (Іван Франко, III, 1950, 86); Тепер від світа цілого відділяє його оця в кільканадцять сажнів заввишки верства текучої жовтої води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 218); Дріботів [Семенко] ногами по грубій верстві пороху і лишав за собою маленькі сліди, як білі квіти (Василь Стефаник, I, 1949, 142); // заст. Ряд снопів, покладених горизонтально, шар соломи, сіна в стогу і т. ін. Чоловіки стояли рядками на скиртах, хапали снопи з довгої верстви й скидали додолу на тік (Нечуй-Левицький, II, 1956, 184); // геол. Плоска маса однорідної породи, що зверху й знизу обмежена більш-менш паралельними площинами. Гірські кряжі складаються з різноманітних верств, товщина і склад яких швидко змінюються від однієї ділянки до другої (Наука і життя, 9, 1959, 39); Ще плетиво тросів та балок Снується у вишині І щелепи землечерпалок Вгризаються в верстви земні (Микола Бажан, I, 1946, 174). 2. Частина суспільного класу, соціальна група, соціальний стан. Вона [література] не повинна обмежуватися селянським побутом, а давати справжній образ життя всіх верств суспільності (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 245); Переяславська Рада була могутнім виявленням волі всіх верств українського народу (Максим Рильський, III, 1956, 19).
Словник української мови
Верства, -ви, ж. 1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. Рудч. Ск. І. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385. 2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно. Ном. № 6595. 3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Мнж. 177. Шух. І. 175. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк. 4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами. Левиц. І. 5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з менчої верстви вчаться всі. Уманск. у.
