Вербний
Вербний
Зміст
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т.
Вербний, -а, -е. Вербный. — тиждень. Вербная недѣля. — неділя. Вербное воскресенье.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970.
ВЕ́РБНИЙ, а, е. Стос. до верби. Тієї ночі нам снились.. зорі.. біля вербної балки (Андрій Малишко, II, 1956, 153).
Вербна субота; Вербна неділя, церк. — назви християнських свят у суботу й неділю за тиждень перед Великоднем. Минув тиждень. Була вербна неділя (Панас Мирний, III, 1954, 60); Під церкву він ходив, правда, частіше. У вербну суботу — коли після вечерні можна було безборонно нахльостувати дівчат лозиною, приказуючи «не я б'ю, верба б'є» (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 32); Вербний тиждень, церк. — тиждень перед вербною неділею. — На вербному тижні приходить до нас. якийсь парубійко (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 88).
Великий тлумачний словник сучасної мови
Ве́рбний -а, -е. Стос. до верби.
Вербна субота; Вербна неділя , церк. — назви християнських свят у суботу й неділю за тиждень перед Великоднем.
Вербний тиждень церк. — тиждень перед Вербною неділею.
Приклад вживання
"— Вставайте! Кайдани порвіте!
Бо ж там тече козацький Буг
Й — не раз червоная — Синюха,
А я там весен вербний пух
І дух землі — з дитинства нюхав." («Уривок з поеми» Євгена Маланюка)
Вербна неділя: цікаві факти, звичаї, прикмети
У Вербну неділю існують свої цікаві звичаї та обряди, які походять із давнини.
У багатьох країнах світу Вербну неділю називають Пальмовою. Гілками цієї рослини встеляли дорогу та вітали Ісуса Христа під час в’їзду в Єрусалим. Пальма є символом чистоти і непогрішності. Проте, на слов'янських територіях пальми не ростуть, а весна настає з цвітіння верб. Тому й пальмові гілки люди замінили вербовими.
Колись, віряни обов’язково рано-вранці йшли до церкви, щоб посвятити вербу. Від малого до великого, всі тягнули догори руки з вербами, коли священик кропив їх свяченою водою.
"Не я б’ю, верба б’є, від нині за тиждень – Великдень!” – саме такі слова лунають в цей день звідусіль.
Галузками верби люди легко б’ють одне одного і бажають бути такими ж здоровими, як і те дерево, що першим розцвітає бруньками.
Вже прийнято, що перед вербною неділею, без обговорень, прибирають домівку. Це не просто прибирання перед святами, але й давній звичай. Вважалося, що освячену вербу можна приносити тільки в чистий будинок. Така повага до верби у наших предків походить ще з далеких дохристиянських часів, коли з першими «котиками», що розпустилися, слов’яни зустрічали прихід весни.
Згідно з віруваннями, свячену вербу ні в якому разі не можна викидати чи топтати ногами. Це вважають великим гріхом. Вербові галузки зберігають цілий рік, до наступного свята. Навіть якщо верба осипається, її варто зібрати та відкласти до наступної весни.
Вважають, що освячена верба охороняє житло від злих духів, береже добробут. Весною за допомогою верби виганяли корову на пасовище, зупиняли сильний град, викидаючи на вулицю кілька гілок. Якщо прутики пускали коріння, їх висаджували біля криниці, щоб верба очищала воду.
Використовували вербові “котики” і для лікування багатьох хвороб. Немовлят купали у відварі з верби, щоб вони росли здоровими. А дорослі, наприклад, з’їдали вербові бруньки, щоб не боліло горло. Більше того, бруньки цього дерева допомагали вирішити проблеми з безсонням, важливі справи та навіть любовні проблеми.
