Великомученик
Великомученик, -ка, м. Великомученикъ. Де ж ти, великомучениче святий, пророче божий? Шевч. 561.
Великомученик (грец. μεγαλόμαρτυρ, лат. magnus martyr) — святий, що зазнав особливо тяжкі, жорстокі і тривалі муки за християнську віру, і проявив при цьому надзвичайну твердість у вірі; шанується особливо урочистими службами.
Оскільки прийнятий нині поділ святих на лики остаточно оформилося лише в VII–VIII ст., то в давнину Великомученики тоді могли іменуватися маловідомими зараз святими, напр. антіохійська вмч. Дросіда, в честь якої свт. Іоанн Златоуст написав похвальне слово (грец. εἰς τὴν ἁγίαν μεγαλομάρτυρα Δροσίδα).
Віра і терпіння Великомученика, а також чудеса, що відбувалися під час його катувань, звернули думку язичників до віри в Христа — в цьому можна бачити загальцерковний сенс його страждань. Особливе місце Великомученика у лику мучеників ґрунтується на потребі вказати на всеперемагаючу силу Божу, що явила себе в людській немочі.
