Ведмедник

Ведмедник, -ка, м. Вожатый медвѣдей. Аф. 312.

Словник української мови

ВЕДМЕ́ДИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до ведмі́дь 1. Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику — під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу, Я примощусь під бузиною (Гл., Вибр., 1957, 133); Явдоха побачила двох ведмедиків (Донч., III, 1956, 56).

2. Дитяча іграшка. В кімнаті скромній.. Ляльки й ведмедики зійшлись І малюки розташувались (Рильський, І, 1956, 366).

3. Дитяча гра. — Нум у ведмедика гулять! — Сусідній хлопчик став казать (Гл., Вибр., 1957, 208).

4. Те саме, що ведмі́дь 3.

Тлумачний словник

ВЕДМІ́ДЬ, медя, чол. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 359); А понад тим глуха тиша довкола, переривана ніби стрекотом вивірки на гілляці або риком ведмедя в чагарі (Іван Франко, II, 1950, 92); Тут усі були мисливці і знали, що значить не мати патрона, коли на тебе йде ведмідь (Іван Багмут, Опов., 1959, 30); По берегах північних морів і на плавучих крижинах Північного Льодовитого океану зустрічається білий ведмідь (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 3); * У порівняннях. Денис повертався, як ведмідь за горобцями: пекли ботинки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 341).

Ілюстрації

Відео