Вареха
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Вареха, -хи, ж. Разливная ложка. Желех. Ум. Варешка. Желех.
ВАРЕ́ХА, и, ж., діал. Ополоник. Коли у котлах сухо, кашовар бубнить варехою у відро (Козл., Ю. Крук, 1950, 263). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 292.
Вареха, хи, ж. Разливная ложка. Желех. Ум. Варешка. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 126.
Словничок з творів Івана Франка вареха
Варе́шка, варе́ха:
— дерев'яний друшляк [23]
— велика дерев'яна ложка, ополоник [VI]
— велика ложка (дерев'яна), ополоник [VII]
