Валочок

Валочок, -чка, м. Ум. отъ валок.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАЛОЧОК 1, чка, чол. Зменш.-пестл. до валок 1. — Он бачите отой валочок соломи на шляху? (Іван Багмут, Опов., 1959, 88); * У порівняннях. Піна осіла на берег валочком білявим (Юрій Яновський, V, 1959, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 286.Коментарі (0) ВАЛОЧОК 2, чка, чол., техн. Зменш.-пестл. до валок 1. [Шумейко:] От у нас у колгоспі вигадав я таку машину — зерно очищати. Наче віялка, тільки ж не така, бо це з сукном на валочках (Іван Микитенко, I, 1957, 435).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 286.

Ілюстрації