Білува́ння, -ня, с. 1) Сниманіе кожи съ убитаго животнаго. См. Білувати. 2) Въ свадебн. пѣсняхъ: покрывало (намітка) для новобрачной. Біле білування, вічне покривання. Мет. 207. 3) Досчатый заборъ. Черниг. у.
