Білобокий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Білобокий, -а, -е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Грин. І. 248. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Чуб. V. 1145. Ум. Білобокенький.
Визначення
Академічний тлумачний словник:
БІЛОБО́КИЙ , а, е. Який має білий бік (боки) або білі плями на боках. Біг кінь білобокий через яр глибокий; Береза ця снилась Сашкові, ти бачиш її, білобоку? (Андрій Малишко, II, 1956, 55); // Уживається як постійний епітет сороки. А сорока білобока на скрипочку грає (Павло Чубинський, V, 1874, 1145); Сидить на сучку сорока білобока (Леся Українка, III, 1952, 482).
Ілюстрації
 |
 |
 |
 |
