Бідити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Бідити, -джу, -диш, гл. Бѣдствовать. Гн. II. 188. Дрібні діти мати та отак бідити.... а Господи милосердний! Камен. у. Бідив дід, як баба жива була, та й тепереньки бідить. Каменец. у. Нарід дуже з голоду бідив. Гн. II. 189.
