Буча, -чі, ж. Шумъ, крикъ, тревога. Чуб. II. 4 34. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. Збити бучу. Поднять шумъ. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.
