Буйно

Буйно, нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйниї вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїзжав. АД. І. 189.

Буйно Присл. до буйний 2, 4. Тепер наче осіла [церква] — зовсім і невидно її з-за лип, що кругом так буйно розрослись (Панас Мирний, III, 1954, 318); Щоб зерно зійшло, почало буйно зростати, воно повинно впасти на родючий ґрунт (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 212); [Д. Жуан:] Чи маю я зложити вам під ноги свою так буйно викохану волю? (Леся Українка, III, 1952, 396); — Не даймо втекти, не даймо! — буйно гримів Хома (Олесь Гончар, III, 1959, 373); http://sum.in.ua/s/bujno

Буйно Який виявляється з великою силою; сильний, навальний.