Бріх

Бріх, -ху, чол.

Брехун, неправдомовець. Не вір йому — він бріх, що пес на сонці.

Похідні: бріхня — неправда, вигадка. Слово

Бріх, –ха (або –ху), чол. — діал., говірк. слово

Значення

«Бріх» означає живіт, черево, пузо. У лемківському говірі: «бріх (бріхатий, бріхач) — живіт (з великим животом)».

Словникові джерела

У Борис Грінченко: «Бріх, (ха?), м. = живіт».

В етимологічному словнику: слово «бріх» пов’язане з праслов’янським *br(j)ux- «живіт, черево» (пор. польське brzuch, чеське břich).

Цікаві факти

Слово діалектне або говіркове — у літературній мові майже не використовується.

Властиво вживається з приставкою «бріхат-» (бріхатий) або як «бріхач» — той, у кого великий живіт.

Етимологічно споріднене з іншими слов’янськими мовами: польське brzuch «живіт», чеське břich «живіт».

У говірках може бути зневажливе або жартівливе забарвлення, коли кажуть «бріхач» про людину з великим брюхом