Бранець, -нця, м. 1) Плѣнникъ, военноплѣнный. 2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. ІІІ. 45. 3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. Бранці. Волч. у.
