Боровик

Боровик, -ка, м. 1) Житель бора. 2) Раст.: а) Бѣлый грибъ, Boletus edulis. ЗЮЗО. L 114. Як загадав боровик, на всі гриби полковник. Чуб. V. 1183. б) Daphne cneorum L. ЗЮЗО. I. 121. в) Chimaphila umbellata Nutt. Анн. 95. г) Pyrola minor L. ЗЮЗО. I. 133. Ум. Боровичок.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Енциклопедія грибника
3 Цікаво знати
- 3.1 Чим цікавий білий гриб?
- 3.2 Чому білий гриб називається "білим"?
4 Ілюстрації
5 Медіа
6 Див. також
7 Джерела та література
8 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Боровик - їстівний гриб з темно-коричневою капелюшком на товстій і білуватою ніжці; білий гриб.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БОРОВИК, а, чол. Білий гриб. Як загадав боровик, На всі гриби полковник (Павло Чубинський, V, 1874, 1182); Хіба ж не любий час такий На спаді літа, вже під осінь, Коли у вереску між сосен Почнуть рости боровики? (Максим Рильський, Урожай, 1950, 137).

Універсальний словник-енциклопедія

БОРОВИК зустрічається в листяних, хвойних і мішаних лісах; утворює мікоризу з коренями дерев; найкращий з їстівних грибів.

Походження терміну "Білий гриб"

У XVI-XIX століттях існували протиставлення, загублені сучасним російською мовою і частково збереглися тільки в окремих говорах:

гриби - губи (губи - гриби, що йдуть тільки в засолення, або гриби - білі, губи - гриби взагалі, або губи - гриби, що мають вигляд наростів на дереві, трутовики);
гриби - грузді;
гриби (їстівні) - собачі гриби, або поганки (отруйні, крім мухомора);
білий гриб - чорні гриби.

З якого часу назву "білий гриб" вживається для даного виду, достовірно невідомо, в словнику В. І. Даля (1863-1866) воно приведене вже в цьому сенсі. "Білим" ж гриб названий на протиставлення менш цінним "чорним" трубчастим грибам ( обабкам), і через те, що м'якоть його не змінюється на зрізі і не темніє при сушці.

Загальноруські і місцеві назви білого гриба

В говорах російської мови:

бабка (смоленський)
Бебик (ярославський, ростовський)
белевік (Середній Урал)
бойки (новгородський)
боровик - у багатьох говорах, іноді означає інші гриби соснових лісів - підберезники (енисейский), підосичники (товариський, вологодський), рижики (вятський, Олонецький, Каргопольського)
глухар (товариський, володимирський)
добряк (брянський: західна частина, кордон з Білоруссю) Гриби - Білий гриб. Статичний з першоджерела 18 жовтня 2012.
жовтяк - старий білий гриб (новгородський, Череповецький, пермський)
ковила (саратовський)
коновяш, коновятік - старий білий гриб (новгородський)
корівка (у багатьох говірках)
короватік (вологодський, новгородський, Череповецький)
коровятнік (ярославський, ростовський)
коровік (товариський, володимирський, Кашинський)
корівник (новгородський, Череповецький, володимирський)
коровьяк (псковський, петербурзький)
коров'як (костромський, пермський, архангельський та ін)
медвежнік, медвежанік (Олонецький, товариський, Весьєгонського)
пан (вологодський, пошехонський, ярославський)
подкоровнік (товариський, старицький)
правдивий (поліський, зап. Білорусія)
дорогий гриб (Саратовської, Пензенської, ульяновський [Джерело не вказано 64 дня]

Пояснення багатьох з цих назв досить утруднено, очевидно лише походження слів "боровик" - гриб соснових лісів, "жовтяк" - від жовтого кольору дозрілого Гіменофор, "дорогий гриб" і "глухар" - в більшості діалектів так називають не визначений вид гриба, а пластинчасті гриби з гименофором, закритим плівкою, від прикметника "глухий" в сенсі "забитий, без отворів".

"Коновяш", "коновятік" може походити від прикметника "коневатий" (по Далю - "на коня схожий виглядом, побежку або тупотнею") У такому випадку більш вірогідною була б форма * коневатік, але на освіту слова могла вплинути аналогія з назвами типу "коровятік". Інше пояснення - "схожий на Конов" (Конов, Коновка - дерев'яна гуртка).

"Бабка" може бути пов'язане з діалектним дієсловом бабитися - "зморщуватися" (корінь-баб-з тим же значенням відомий у багатьох слов'янських мовах). Інша версія - назва відбиває подібність гриба з гральної кісткою. У такому випадку воно тісно пов'язане з назвами "корівка" (і похідними від нього), "пан", і "бойки", так як ці слова вживалися для позначення кісток різної гідності і призначення в грі (бабка, корівка, панок, бойок).

"Білий гриб" як назву інших видів

У тих місцевостях, де Boletus edulis не зустрічається, білими грибами можуть називати інші види, що зазвичай мають білу або дуже світле забарвлення плодових тіл.

Красноголовець білий (Leccinum percandidum), підберезник болотний (Leccinum holopus) - в тундрі і лісотундрі Предуралья, Зауралля і Далекого Сходу ( Анадир, сел.Лаврентія).
Говорушка гігантська (Clitocybe gigantea) - Крим (тут Boletus edulis добре відомий, проте говорушку називають "гірський білий гриб")
Глива степова (Pleurotus eryngii) - Середня Азія.

Опис

Капелюшок зрілого гриба діаметром 7-30 см (іноді до 50 см), опукла, у старих грибів плоско-опукла, рідко розпростерта. Поверхня гладка або зморшкувата, в суху погоду може розтріскуватися, гола, може бути тонковойлочная (особливо у краю), рідко волокнисто-луската. У вологу погоду поверхня злегка слизова, в суху матова або блискуча. Колір шкірки - від червоно-коричневого до майже білого, з віком темніє, може також бути лимонно-жовтих, оранжевих, пурпурних тонів, часто забарвлення нерівномірне, зі світлими краями, іноді з вузьким чисто-білим або жовтуватим обідком. Шкірочка приросла, не відділяється від м'якоті.

М'якоть міцна, соковито-м'ясиста, у старих екземплярів волокниста, біла у молодого гриба, жовтіє з віком, не змінює колір після розрізання (вкрай рідко спостерігається слабке зміна забарвлення до рожевої або синьою), під темнофарбовані шкіркою може бути шар бурого або червоно-коричневого відтінку. Смак м'який, слабко виражений, запах сирої м'якоті слабо помітний, сильний приємний грибний запах з'являється при варінні і особливо при сушінні.

Ніжка 8-25 см заввишки (зазвичай до 12) і до 7 см завтовшки (рідко 10 і більше), масивна, бочковідной або булавовидний, з віком витягується і може ставати циліндричної, розширеної або звуженої посередині, підстава часто залишається потовщеним. Поверхня білувата, коричнювата, іноді червонувата, може мати той же відтінок, що і капелюшок, але більш світлий. Покрита сіточкою з білих або більш світлих прожилків. Сіточка зазвичай у верхній частині ніжки, але може і спускатися до основи, значно рідше вона відсутня або слабко виражена.

Трубчастий шар з глибокою виїмкою біля ніжки, легко відділяється від м'якоті капелюшка, світлий, у молодих грибів білий, пізніше жовтіє, потім набуває оливково-зелений колір, дуже рідко в молодому віці буває з рожево-червоним відтінком. Трубочки довжиною 1-4 см, пори дрібні, округлі.

Залишки покривала відсутні.

Споровий порошок оливково-бурий. Спори веретеновідние, середній розмір - 15,5 5,5 мкм, розміри можуть досить сильно варіювати навіть у одного і того ж зразка (11-17 4-5,5 мкм), зрідка зустрічаються сильно подовжені, до 22 мкм, але ширина їх не перевищує звичайну.

Цістіди виявляються у великій кількості у молодих грибів, головним чином на поверхні Гіменофор (хейлоцістіди), палісадна стоять, утворюють войлоковідний шар, який і обумовлює білий колір молодої пористої поверхні. Після відкривання пір цістіди виявляються зосередженими по краях трубочок. Є цістіди також на нитках сітчастого малюнка ніжки (каулоцістіди) і на поверхні капелюшка (пілеоцістіди).

Мінливість

Б. П. Васильковим описано 18 форм білого гриба в залежності від особливостей мікоризи, сезону появи плодових тіл, особливостей клімату та інших екологічних умов. Інші автори 4 з цих форм вважають самостійними видами, тобто білий гриб по Василькову слід вважати видом в широкому сенсі (Boletus edulis sensu lato), решта ж форми представляють власне вид Boletus edulis sensu stricto.

Білий гриб ялиновий, або типова форма ( Boletus edulis f. edulis Fr. 1821 ) [1] - найбільш поширений, має видовжену ніжку, зазвичай з зберігається потовщенням внизу; капелюшок бура з червонуватим або каштановим відтінком, часто нерівномірно забарвлена, гладка, суха. Зустрічається в ялинових і ялицевих лісах, поширений у всіх районах виростання білого гриба, крім Ісландії. Плодоносить у червні - жовтні.
Білий гриб дубовий ( Boletus edulis f. quercicola Vassilk. 1966 ) [Т 1] відрізняється бурою капелюшком з сіруватим, а не коричневим відтінком, іноді зі світлими плямами, але в цілому капелюшок темніше, ніж у березового форми. М'якоть більш рихла, ніж у інших білих грибів. Зустрічається в дубових лісах у червні - жовтні, в середній і південній смугах Європейської частини Росії, на Кавказі, в Приморському краї; наявність і поширення цієї форми за межами Росії не вивчено. *Зустрічається часто, місцями рясно.
Білий гриб березовий ( Boletus betulicolus ) Або Boletus edulis f. betulicola відрізняється світлою, до майже білим забарвленням капелюшка і виростання під березами.
Білий гриб сосновий ( Boletus pinophilus ), Або форма борова ( Boletus edulis f. pinicola ) З великої темної капелюшком, іноді з фіолетовим відтінком. М'якоть під шкіркою буро-червона.

Форма рання ( Boletus edulis f. praecox Vassilk. 1966 ) [Т 2] Васильковим вважається сезонною формою соснового білого гриба. Капелюшок щодо дрібна, часто тріщинуватості, блідо-бурою чи світло-вохристо забарвлення без червоного відтінку. Від соснової форми відрізняється коричнюватої, а не червоною м'якоттю під шкіркою капелюшки. Плодоносить у травні - червні, зустрічається у сухих соснових лісах. Відома в Німеччині та Росії (Середнє Поволжя).

Форма лимонно-жовта ( Boletus edulis f. citrinus (Pelt.) Vassilk. 1966 ) [Т 3]. Гриб схожий на типову форму, відрізняється лимонно-жовтої або яскраво-жовтим забарвленням капелюшки. Зустрічається в ялицево-соснових перелісках, відомий в Данії, Франції, Білорусії ( Мінська область, Червенський район).
Форма гладконожковая ( Boletus edulis f. laevipes ( Massee) Vassilk. 1966 ) [Т 4] відрізняється від інших відсутністю сіточки на ніжці. Виростає в березових лісах, зустрічається в Англії, Бельгії і Росії ( Ленінградська область).
Форма ложнопурпуровая ( Boletus edulis f. pseudopurpureus (J.Murr. {?}) Vassilk. 1966 ) [Т 5]. Капелюшок коричнево-пурпурового кольору, трубчастий шар з рожево-червоним відтінком. Відома в Австрії.
Форма особлива ( Boletus edulis f. separans ( Peck) Vassilk. 1966 ) [Т 6] зустрічається в Північній Америці ( США, від Нью-Йорка до Північної Кароліни). Має пурпуровий, до лілуватого відтінок капелюшки та ніжки, трубчастий шар звичайного кольору. Росте в листяних лісах.
Форма оранжево-червона ( Boletus edulis f. aurantioruber (EADick & Snell) Vassilk. 1966 ) [Т 7]. Капелюшок оранжево-червона, ніжка розоватая або червонувата, зустрічається під соснами і Тсуга. Виростає в Канаді ( Нова Шотландія, Нью-Брансвік).
Форма синіючих ( Boletus edulis f. subcaerulescens (EADick & Snell) Vassilk. 1966 ) [Т 8] відрізняється від всіх інших винно-червоною капелюшком і ніжкою, трубчастий шар при натисканні повільно синіє. Росте в соснових лісах в Канаді (Нью-Брансвік).
Форма розовоножковая ( Boletus edulis f. roseipes Vassilk. 1966 ) [Т 9]. Капелюшок до 25 см діаметром, часто нерівно забарвлена з плямами пісочного і бурого кольору. Ніжка у верхній частині тілесно-рожева, внизу до коричнево-бурого кольору з дуже тонкої малопомітною водянисто-білої сіточкою. М'якоть капелюшка на зрізі злегка рожевіє, в ніжці не змінюється. Відома в Магаданської області на північному узбережжі Охотського моря, зростає в гірському рідколісся з модрини і кам'яної берези з чагарниковим підліском, зустрічається відносно часто, але не рясно.
Форма арктична ( Boletus edulis f. arcticus Vassilk. 1966 ) [Т 10] має невеликі плодові тіла з капелюшком до 5 см в діаметрі, охристо-жовтуватою або світло-бурого забарвлення. Відомий у Хибинских гірській тундрі в околицях Полярно-альпійського ботанічного саду, на висоті 700 м н.р.м. і біля підніжжя гір.
Форма пізня ( Boletus edulis f. tardus Vassilk. 1966 ) [Т 11], як і арктична, невеликих розмірів (капелюшок до 5 см), відрізняється більш темною бурою, до чорно-бурої забарвленням, з білуватою або жовтуватою облямівкою по краю. Зустрічається в арктичній тундрі серед чагарникових беріз (Кольський півострів, Чукотка, Камчатка) та у високогір'ях, знайдений на Кавказі ( Південна Осетія, Джавського район) на висоті 2200 м в березовому криволісся. Росте в серпні при холодній погоді, зустрічається рідко і не рясно.
Форма оливково-бура ( Boletus edulis f. olivaceobrunneus ( Zeller & FDBailey) Vassilk. 1966 ) [Т 12]. Капелюшок з волокнистим краєм, іноді тонкочешуйчатая, оливково-бура, у центрі іноді більш темноокрашена. Ніжка звичайно рівна, не бульбоподібний. Виростає на сході Північної Америки в соснових лісах, в жовтні - листопаді. Васильків (1966) повідомляє про знахідку східних грибів в околицях Батумі, проте точна ідентифікація їх була утруднена.
Білий гриб темно-бронзовий, або грабовий [1] (Boletus aereus або Boletus edulis f. aereus ). Дуже темнофарбовані гриб, до майже чорного кольору, росте в букових і дубових лісах. Зустрічається в Європі, в більш західних і південних областях (від Іспанії до Західної України) і в США.
Форма світло-бронзова ( Boletus edulis f. subaereus Vassilk. 1966 ) [Т 13] схожа з боровиком темно-бронзовим, але зі світлою сіро-коричневої капелюшком, іноді з вохристо-жовтими плямами. Васильків вважає, що між світло-бронзовою і темно-бронзовою формами можливі переходи. Росте в червні - жовтні в букових, дубових і грабових лісах, зустрічається рідко. Відома на Кавказі (Лагодехський заповідник і Батумський ботанічний сад), в Передкарпатті ( Івано-Франківська область), а також в Японії, ймовірно, і в Західній, Центральній і Південній Європі.
Білий гриб сітчастий ( Boletus reticulatus ) Або Boletus edulis f. reticulatus зі светлоокрашенное буроватой або вохристо капелюшком і короткою циліндричної ніжкою, по вигляду нагадує моховик. Зростає з буковими і грабом в Європі, Закавказзі, Північній Америці та Північній Африці. Зустрічається в червні - вересні, не часто і не рясно.

Екологія та поширення

Мікорізообразователь з різними листяними і хвойними породами дерев, особливо з ялиною, сосною, дубом і березою.

Помічена також зв'язок між появою білого та інших видів грибів: борова форма восени з'являється одночасно з зеленушки, в дубняках - з сироїжки зеленої, в березняках часто межує з лисичкою.

Воліє лісу з мохових і лишайникових покривом, з віком дерев більше 50 років, але в сосняках найбільші врожаї спостерігаються при віці лісу 20-25 років.

Оптимальна температура плодоношення в липні і серпні 15-18 C, у вересні 8-10 C. Великі перепади денної і нічної температури і велика кількість опадів перешкоджають розвитку плодових тіл. Оптимальними метеорологічними умовами масової появи білого гриба вважаються короткочасні грози і теплі ночі з туманом.

Росте на добре дренованих, але не перезволожених грунтах - піщаних, супіщаних і суглинистих, на торфовищах і болотних грунтах зустрічається рідко.

Вважається світлолюбних видом, але в деяких лісах зустрічається в сильно затінених місцях, під густими кронами. Встановлено, що в урожайні роки кількість грибів не залежить від освітленості, а при несприятливих умовах (перезволоження грунту, низька добова температура) гриби з'являються в основному на відкритих, добре прогріваються ділянках.

Білий гриб космополіт, широко поширений на всіх материках, крім Австралії. Основні райони поширення: практично вся Європа, і Північна і Центральна Америка, Північна і Південна Африка, в Азії відомий в Туреччини, Закавказзі, північній Монголії, Китаї, Японії, у всіх районах Сибіру і Далекого Сходу, іноді його можна зустріти в Сирії і Лівані на старих дубових пнях. В Південну Америку ( Уругвай) занесений з посадками мікорізообразующіх дерев. Виростає в Ісландії та на Британських островах.

Білий гриб - один з видів, найбільш далеко проникають у арктичну зону, далі нього на північ заходять тільки деякі підберезники. В Росії зустрічається від Кольського півострова до Кавказу і від західних кордонів до Чукотки, але поширений нерівномірно. В тундрі зустрічається дуже рідко, відомий тільки в гірських тундрах Хібін, Камчатки і Чукотки, в лісотундрі також рідкісний, але в північній тайзі, безпосередньо примикає до лісотундрі може зустрічатися вже дуже рясно. Рясність білого гриба зменшується в напрямку з заходу на схід від європейської частини Росії до Східному Сибіру, на Далекому Сході ж може зустрічатися рясно. В лісостепу достаток його різко знижується, але повністю зникає гриб тільки при переході в степову зону. У гірських лісах зустрічається рідше і зазвичай менш рясно, ніж в рівнинних.

Плодоносить поодинці або групами (іноді - кільцями).

Сезон: у північному помірному кліматі - з середини червня по кінець вересня, найбільш масовий збір - у другій половині серпня. Часто короткочасно з'являється в кінці травня, у більш теплих регіонах плодоносить і в жовтні.

Енциклопедія грибника

Гриб Боровик має і другу назву Boletus, від латинського - Білий (Болетус). Ставитися до роду грибів з сімейства Болетовие по латині - Boletaceae. Варто відзначити, що боровиком ще називають і один з найвідоміших і цінуються видів даного - Білий гриб. Деякі мікологи до роду Боровикова частенько відносять і представників роду Моховик від латинського - Xerocomus. Тепер детальніше про морфології. Плодові капелюшок і ніжка боровика (білого гриба) досить масивні. Зазвичай капелюшок округлої або подушковидной форми, суха, гладка або бархатиста. Гіменофор трубчастої структури, напіввільний або повністю вільний. Пори - червоного, жовтого, дуже рідко зустрічаються білого кольору. Ніжка боровика біля основи або ж у середній частині потовщена, зовні вона волокниста або ж сітчаста, дуже рідко буває - гладка. М'якоть гриба найчастіше буває білого або жовтого кольору, при розрізуванні синіє у більшості видів боровиків, трохи рідше - зберігає на зрізі первинний колір або ж червоніє. Споровий порошок найчастіше буває найрізноманітніших відтінків саме коричневого кольору. Поширений боровик в помірних кліматичних зонах з листяними і хвойними деревами. Мікологи налічують близько 300 -т видів боровика. Серед них згідно класифікації можна зустріти не тільки їстівний гриб або умовно- їстівний а й неїстівний токсичний гриб або ж смертельно отруйний. Наприклад токсичними і неїстівними видами боровиків вважаються: Боровик ле Галь (Boletus legaliae), Боровик прекрасний (Boletus pulcherrimus), Сатанинський гриб (Boletus satanas).

Цікаво знати

Чим цікавий білий гриб?

Цікаво, що білий гриб - це один з найбільш « всюдисущих » грибів, оскільки він росте від кордону тундри і до кордонів субтропіків. Тим не менш, фахівці визнають батьківщиною білого гриба арктичні землі . Білого гриба науці відомо двадцять різновидів, які відрізняються один від одного формою своєї капелюшки та місцем зростання .

Ще окрас білого гриба залежить не тільки від місця, де він росте, але і від того, що його оточує - хвойний ліс або листяний ліс. Білий гриб має великий і м'ясистої капелюшком, а також товстенькою і трохи роздутою ніжкою. Вважається, що білий гриб прозвали «білим» за те, що він не темніше при варінні і в заготовках теж не змінює колір.

За смаком рівних білому грибу знайти складно, точно також як і по аромату, взагалі білий гриб - це справжня знахідка для грибника, бо серед їстівних грибів він вважається найкращим. Однак, не тільки людина цінує корисні якості білого гриба. На ньому із задоволенням « гніздяться » мухи і личинки лісового комара. Ще ряд комах любить просто « поїсти » цей гриб.

Грибниця білого гриба, яка була підсіяти штучно, має здатність до плодоношення протягом трьох - чотирьох років, після чого починає вироджуватися внаслідок того, що існує на невеликій частині дорослого дерева, в основному на молоденьких відростках, які не дуже поживні.

Чому білий гриб називається "білим"?

Напевно, кожен у своєму житті збирав гриби і серед своїх знахідок, звичайно, зустрічали царя грибів - білого гриба.

Але чи думав хтось із звичайних лісових гостей або завзятих грибників, чому ж білий гриб має таке цікаве назву? До того ж у білих грибів досить рідко зустрічається білий капелюх.

Білий гриб дійсно вважається царем грибів серед грибників, знайти білий гриб це вища ступінь везіння. Саме білі гриби вважаються найціннішими знахідками.

Ростуть білі гриби і навесні, і влітку, і восени. Ліс, в якому можна зустріти білий гриб може бути найрізноманітніший. Білий гриб дружить з п'ятдесятьма породами дерев, тому його можна зустріти і в сосновому бору, і в березовому гаю, і в діброві і ще багато-багато де. Що цікаво, саме ліс диктує, яку носити «одяг», а вірніше капелюх, білому грибу

Його колір насправді рідко буває білий, звичайно, мається на увазі верх капелюха. Саме колір допомагає ховатися грибу від жителів лісу, а також і від нас з вами - грибникі .

За допомогою своєрідного пігменту капелюхи , він може ховатися в листі , траві , тінях дерев і , пройшовши в одному місці кілька разів , іноді на десятий помічаєш його в самому видному місці , а буває , що ще частіше відбувається , що так і не помітиш.

Якщо розглядати детально забарвлення капелюхи білого гриба, то вона така. У сосновому лісі, білі гриби мають темно-бурого забарвлення, трохи з оливковою відтінком, а от у березняках, він світло-бурий. Зайдіть в ялинник , тут білі гриби вже зовсім інші, капелюшки у них червонувато бурі, а от серед дубів - бурі з сірим відтінком. При зборі грибів потрібно просто оглянути ліс, саме під колір лісу він буде маскуватися, це найпростіший спосіб знати завжди який в якому лісі колір у «біляків».

А ще краще, знайти один і вже шукати подібні за кольором. До речі, білі гриби ростуть групами. Як кажуть старі грибники: «Знайшов один, шукай рядів другого». У більшості випадків мінімум два гриби буде на одному місці. Якщо пощастить, цілком можливо, що ви знайдете велику родину грибів, а кількість на вдалій грибниці може досягати до 40 білих грибів.

Білий гриб популярний з багатьох причин. Перша, це, звичайно , його їстівність і не просто його можна їсти, а він дуже смачний. До того ж, білий гриб містить багато корисних речовин, деякі з них мають протипухлинні властивості .

Також білий гриб поліпшує серцеву діяльність, а значить, рекомендується його їсти всім і особливо сердечникам.

За їжу це окрема тема. Білий гриб належить до першої категорії харчової сировини, а значить, не вимагає попередньої обробки. З приготування білого гриба, можна написати цілу величезну книгу. Адже його можна варити, тушішь, смажити, використовувати в супах, а також консервувати, особливо славляться мариновані білі гриби, і сушити.

Сушіння теж відомі, так як приємний запах білого гриба в цьому виді збільшується в багато разів.

Так чому білий гриб називається білим? Виявляється, секрет простий, все крім верхньої частини шапки, маскування гриба, біле. І при будь-якому приготуванні , м'якоть білого гриба так і не змінює колір. Саме це призвело до назви білий. Але він має ще й інші назви, наприклад такі - боровик, жатнік, коров'як, ведмежатник, справедливий.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання