Божитися

Словник Грінченка

Божитися, жуся, жишся, гл. Божиться. А я ж тобі божилася, що люблю як душу. Мет. 62. Ти божився, присягався: не покину я тебе. Мет. 15.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

БОЖИ́ТИСЯ божу́ся, божи́шся, недок., розм. 

Говорити “їй-богу” на підтвердження висловленого, присягатися Богом у тім, що сказане є правдою.

Приклади:

   Ярмарок аж кипів... Цокотять перекупки, божаться цигани. (Марко Вовчок)
   Тоді Чагар став божитись, що нічого подібного не трапилось, що це мої вигадки. (М. Хвильовий)
   Сама мати божилася, що буде в Раю між святими. (О. Довженко)
   Я божився, клявся я вокзалом утекти, але втекти не міг. (М. Вінграновський)

Етимологія

Божитися

• псл. bogъ;
• споріднене з дінд. bhăgaḥ «наділяючий, податель, пан, владика», bhájati, bhájate «наділяє», ав. bаүа «господь, бог», baχšaiti «бере участь»;
• можливо, через давніше значення «майно, їжа» пов’язане з укр. [бог] «шлунок, рубець», богу́н «тс.», гр. φαγετν «їсти, пожирати», алб. bagëti «велика рогата худоба»;
• неодноразово висловлювана думка про пряме запозичення з іранських мов (Корш Сб. Сумцову 53; Миккола РФВ 48, 278; Solmsen KZ 34, 49; Muszyński PZJP 92–93 та ін.) не витримує критики;
• р. бр. болг. м. бог, др. богъ, п. слн. bóg, ч. bůh, слц. boh, вл. bóh, нл. bog, полаб. büg, схв. Бȏг, стсл. богъ;

Ілюстрації

Див. також

Божіння

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. Київ, 1907—1909. Т. 1. С. 81.

Зовнішні посилання

• Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
• Горох — онлайн-бібліотека