Блідий

Блідий, -а, -е. Блѣдный. МВ. II. 12, 25. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й то лиха година. Посл. Канев. у. Ум. Бліденький, блідесенький.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БЛІДИ́Й, а, е.

1. Без рум'янця; позбавлений природного кольору (про обличчя). Біда — як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка — як калина (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 122); Блідий, він ще дужче поблід і опустив на груди свою важку голову (Панас Мирний, I, 1954, 320); Дівчинка була захекана, бліда від хвилювання (Олесь Донченко, V, 1957, 499).

2. Неяскравий, слабо забарвлений. Світало. На блідому небі ясно горіла зірниця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 341); // Який слабо світиться, дає слабке світло. Місяць блідий крізь туман прозира (Іван Франко, XIII, 1954, 173); Вгорі.., бліда при денному світлі, горіла велика електролампа (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 51).

3. перен. Невиразний, недосконалий. Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде і не може змалювати розкішного гірського образу в Кузьмі-Дем'яні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 142); Мені одно.. потрібно,.. Щоб річ, що я накреслив, виткав, Горіла, діяла, жила, Щоб не була блідим відбитком Чужого світла і тепла (Петро Дорошко, Тобі, народе.., 1959, 66).

4. Уживається як складова частина різних ботанічних та інших назв-термінів. Бліда поганка; Бліда неміч.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 201.

Ілюстрації