Благовіст
Благовіст, -ту, м. Благовѣстъ. Левиц. І. 378.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БЛА́ГОВІСТ, у, чол., заст. Дзвоніння перед початком церковної відправи, служби. На дзвіниці чатував старий пасічник Чмель, щоб зустріти молодих урочистим благовістом (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 267); Ударив благовіст, і сальви дужі Врочисто гримнули (Любов Забашта, Вибр., 1958, 96); * Образно. Перемога! ..Ще кілька хвилин тому бійці чули золотий благовіст над землею, чули святковий.. гомін народів (Олесь Гончар, I, 1954, 409). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 192.
"Словопедія"
БЛАГОВІСТ різновид церковного подзвіння, відмінний від передзвону та дзвоніння в усі дзвони тим, що здійснюється ударами в один дзвін; сповіщає про початок богослужіння, а під час служби провадиться згідно з церковним статутом, який визначає характер, мелодику дзвоніння в певні дні, кількість ударів, а інколи й сам дзвін.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
БЛАГОВІ́СТ, у, ч., заст. Дзвоніння перед початком церковної відправи, служби. На дзвіниці чатував старий пасічник Чмель, щоб зустріти молодих урочистим благовістом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 267); Ударив благовіст, і сальви дужі Врочисто гримнули (Забашта, Вибр., 1958, 96); * Образно.Перемога!..Ще кілька хвилин тому бійці чули золотий благовіст над землею, чули святковий.. гомін народів (Гончар, І, 1954, 409). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 192. Благовіст, ту, м. Благовѣстъ. Левиц. І. 378. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 70. бла́говіст — дзвоніння перед по¬чатком церковної відправи, служби. Ударив благовіст, і сальви [зал¬пи] дужі Врочисто гримнули (Л. Забашта); Вгорі дзвони розносять по придніпровських кручах Господній благовіст (Д. Бедзик). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 40.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
благовіст -у, ч. Дзвін перед початком церковної відправи, служби.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. • благовісниця • благовіститель См. также в других словарях: • благовіст — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови • благовіст — 1. Дзвоніння, при якому розмірено ударяють в один дзвін, сповіщаючи вірних про початок богослужіння; 2. Найбільший дзвін на церковній дзвіниці … Словник церковно-обрядової термінології • благовіст звичайний — Благовіст, який здійснюють великим дзвоном протягом усього літургійного року, крім Великого Посту; частий благовіст … Словник церковно-обрядової термінології • благовіст пісний — Благовіст, який здійснюють малим дзвоном в усі дні Великого Посту, крім неділь … Словник церковно-обрядової термінології • благовіст частий — Те саме, що благовіст звичайний … Словник церковно-обрядової термінології • звичайний благовіст — див. благовіст звичайний … Словник церковно-обрядової термінології • пісний благовіст — див. благовіст пісний … Словник церковно-обрядової термінології • частий благовіст — див. благовіст частий … Словник церковно-обрядової термінології • благовѣстовати — БЛАГОВѢСТ|ОВАТИ (26), ОУЮ, ОУѤТЬ гл. То же, что благовѣствовати: дроугъ дроугоу бл҃говѣстоующе. ˫ако не прѣзьрѣни быхомъ. и помоливъшесѩ оумилениѥмь молѩщесѩ. УСт XII/XIII, 252 об.; послоушаите мене, вельможѣ и вси иже нынѣ чюдевшеисѩ кр(с)ть˫ане … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) • благовѣстоватисѧ — БЛАГОВѢСТ|ОВАТИСѦ (1*), ОУЮСѦ, ОУѤТЬСѦ гл. Быть возвещаемым, провозглашаемым: бл҃говѣстуеть(с) часъ прiшестви˫а д҃не. на дѣ(ѩ)ниѥ дѣлъ свѣта. КР 1284, 52б; εὐαγγελίζομαι Вост., I, 18 … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Благовест.Колокольный звон
Віншування від хору Благовіст. Тисмениця.Франківщина.
Колокольный звон. Очищающая вибрация звука БЛАГОВЕСТ клип по стихотворению А.ТолстогоЦікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Благовіст (літературна премія)
Літературна премія «Благовіст» — премія Національної спілки письменників України, яка присуджується авторам найкращих творів української літератури, виданих протягом попереднього року
