Безголовий

Безголовий, -а, -е. 1) Не имѣющій головы. 2) Безумный, безсмысленный. Мовчати б вам. то й то б уже був розум: здавалось би, що й ви не безголові. К. Іов. 28.

Сучасні словники

  Тлумачення слова у сучасних словниках

"Безголовий"– це слово, яке має як буквальне, так і переносне значення. У прямому сенсі воно описує істоту або людину, яка фізично не має голови, що зазвичай зустрічається у казках, легендах або фантастичних творах, наприклад, образ безголового вершника. У переносному сенсі це слово характеризує людину, яка діє необдумано, поспішно, без логіки чи плану, приймаючи хаотичні та невиважені рішення. Часто використовується для опису неорганізованої або імпульсивної поведінки, яка призводить до помилок чи проблем.

БЕЗГОЛОВИЙ, а, е. 1. Який не має голови. Тут же [на морському дні] живуть деякі представники безголових, або пластинчатозябрових, молюсків (Курс заг. геол., 1947, 165); // Якому відтято голову; обезглавлений. Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки (Шевч., II, 1953, 232); Кинула [Секлета] на долівку безголовий тулуб [курки], він бив крилами, підкидався (Донч., III, 1956, 133).

2. перен. Дурний, дурноголовий. Тут Микита зірвавсь: - Усі ви безголові! (Тич., І, 1946, 112); Я все пам'ятаю. Все: і як той Пуперюк з німецьким кайзером безголового гетьмана в нашому Києві ставив... І як він Україну пілсудчикам продавав (Жур., Вечір.., 1958, 356).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Інститут філології]]