Безверхий

Безверхий, -а, -е. 1) Не имѣющій вершины. 2) Не имѣющій крыши. Тяжко матір покидати у безверхій хаті. Шевч. 3) О зданіи: не имѣющій трубы. Аф.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БЕЗВЕРХИЙ, а, е. 1. Який не має верхівки, верху. Летів ворон через безверхе дерево (Номис, 1864, № 13759).

2. Який не має даху (про будівлю). Тяжко матір покидати У безверхій хаті (Шевч., І, 1951, 243); Баштан жовтіє понад яром. Курінь безверхий ніби спить... (Рильський, І, 1956, 45).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 120. Словник української мови в 11 томах.