Батько

Батько, -ка, м. 1) Отецъ. Єсть у мене батько і рідная мати. Мет. 94. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Мет. 12. Батько-мати. Родители. Жила я в батька-матері. МВ. II. 33. Не при батькові-матері зросла, живу у чужій сем’ї. МВ. II. 105.

Головатий батько. Отецъ на свадьбѣ. Маркев. 101, 108. Грин. III. 451, 454.

Вечернишний батько. Хозяинъ хаты, въ которой бываютъ вечерниці. Грин. І. 285.

Брехали твого батька дочки (сини). Ты врешь. По батькові. По отчеству. Уман. у.

В батька лаяти. Бранить, задѣвая бранью отца, напр.: біс твоєму батькові! 2) Употребл. какъ почтительное привѣтствіе пожилому человѣку. Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш. Шевч. Ум. Батьо, батусь, батуньо, батусьо, батенько, батечко, батонько.

Сучасні словники

Батько, або Тато (англ. father, dad) — чоловік, який є одним з двох батьків нащадка, опікун дитини або декількох дітей, за яких він несе моральну, матеріальну і суспільну відповідальність та зобов'язання до досягнення зрілого віку і до певної міри теж у дорослому віці. Батько — основа повноцінної сім'ї, має глибокий вплив, особливо у дитинстві, та значення для дитини протягом її життя. В українській мові, зазвичай термін батько в однині означає чоловічого предка та вихованця дитини, тоді як поняття батьки стосується як і тата, так і матері загалом. В українській мові для звернення сина до батька і як синонім використовується слово тато. Таке ж слово існує або існувало у інших слов'янських мовах: тата, тятя, арханг., псковськ.,болг. та́то, тате, сербохорв. та̏та, та́та, словен. táta, чеш. táta, слвц. tata, польск., в.-луж., н.-луж. tata. Слова з таким же значенням із схожим звучанням зустрічаються і не в слов'янських мовах, що вказує на доволі давнє походження слова (в литовській tete, в турецькій ata). Також, із словом тато етимологи пов'язують слово отець. Популярне в російській мові звернення "папа" - запозичення, яке потрапило в російську із французької мови, якою розмовляло російське дворянство в 19 ст. Тлумачення слова у сучасних словниках