Баторий Степан

Баторий Степан – трансільванський кн. (1571-1576), пол. кор. і в. кн. лит. (1576-1586), (угор. Bathory Istwan, пол. Batory Stefan). Походив з давнього угорського роду Баторіїв Шомліо. З 15 років перебував на службі в чеського і угорського короля Фердинанда. Разом з ним був в Італії де навчався в університеті м. Падуя. Згодом служив у трансильванського господаря Іоана Запольського. Був у німецькому полоні, де близько трьох років займався наукою. З 1571 р. По смерті Іоана, кн. Трансільванії. Після втечі пол. кор. Генріха Валуа (1574) за допомогою магнатів Зборовських став королем Речі Посполитої (1576) з умовою одруження з 54-річною Анною Ягеллонкою, сестрою Сигізмунда ІІ Августа. 29.VII.1576 визнав Польщу і ВКЛ рівноправними державами у складі РП і зобов’язався охороняти самостійність ВКЛ. У 1579-1582 рр. прийняв участь у Лівонській війні і добився перелому на користь РП. Проводив політику зміцнення королівської влади і водночас підтримував шляхту. У 1578 р., в якості найвищої судової інстанції, засновано коронний трибунал, а у 1581 р. – трибунал для ВКЛ. Привілеєм від 1579 р. Віленський єзуїтський колегіум перетворено на академію. Намагався вирішувати міжконфесійні конфлікти мирним шляхом. Свою резиденцію тримав в м. Гродно де і помер