Антипко

Анти́пко, -ка, м. Чортъ, которому дверью отбито пятки, отчего онъ хромаетъ. Вх. Зн. 1. Драг. 52. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. ЕЗ. V. 210. Якого антипка кричиш? Фр. Пр. 7.

Сучасні словники

АНТИ́ПКО, а, ч., діал. Чорт. — Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! (Фр., IX, 1952, 419). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 50.

АНТИ́ПКО, ка, м. Чортъ, которому дверью отбито пятки, отчего онъ хромаетъ. Вх. Зн. 1. Драг. 52. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. ЕЗ. V. 210. Якого антипка кричиш? Фр. Пр. 7. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 8.

АНТИ́ПКО — у народній уяві — чорт, якому дверима відбито п’ят¬ки, через що він шкутильгає; ужи¬вається також як лайливе слово; у народі вважають, що антйпко ви¬кльовується з курячого зноска. — Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! (І. Франко); Якого антипка кричиш? (І. Франко); Ходили пере¬кази, що в негоду в річці товчуться антипки, чорти тобто, ловлять русалок, аби кохатися з ними (М. Олійник). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 16.

[1]

АНТИ́ПКО, -ка, м. Чортъ, которому дверью отбито пятки, отчего онъ хромаетъ. Вх. Зн. 1. Драг. 52. Антипко (хованець) викльовуєся з курячого зноска. ЕЗ. V. 210. Якого антипка кричиш? Фр. Пр. 7.

[2]

АНТИ́ПКО, а, чол., діал. Чорт. — Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! (Іван Франко, IX, 1952, 419). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 50.

Ілюстрації

Див. також

Уявлення про Антипка у Карпатах

В окремих гуцульських говірках поняття "домашній чорт" репрезентує слово антипко, яке з таким самим значенням побутує і в інших говорах південно-західного наріччя.

Антипка можна купити або виростити, виховати, вивівши зі зноска – "кажут, шо у сиготї йи, ци де там, шьо продают антипки у фльишках, али то нїхто ни може си зважити куповаті, бо то траба зрікати си суса христа і матери божої".

Також антипко — "той що вілїзе з зноска каут, шо як курка знесе зносок, то аби на нїм сиділа квочка сім день, то воно шос вілїзе, але таке шо не знати, шо то йи, тай воно дec щезне. А курка як го вісидит, то ти курьита не щезнут ніґде, так їх антипко пантрує. Нені нибошка росказували ше у луці, шо вівело сі якес, ні чоловік, ні пес, і куріта бігают, а воно собі сьйде на межи тай сидит. А куріта підросли тай воно щезло", "у нас у семеніуці парубок оден буу собі вівіу антипка тай як єго вівіу, ни знау, шо з ним робити".

У бойківських говірках слово має значення "чорт" – "антипко в нім сидит".

У сучасних записах гуцульських говірок демінутив антипок має значення – "людина дуже низького зросту".

У "знадобах до словаря южноруского" і. Верхратського зі значенням "чорт" зафіксовано слово антипко та демінутив антипцьо, у словнику за редакцією є. Желехівського та с. Недільського — антипко безп'ятий. Викладаючи значення реєстрових слів антипко та антипцьо, укладачі словника за редакцією б. Грінченка уточнювали, що цей чорт не має п'яток "чорт, якому дверима вибито п'ятки, а тому він хромає". Цей же словник окремими вокабулами подає також безп'ятко "чорт", безп'ятий – "який не має п'яток, безп'ятий". "панич маленький в курточці, безп'ятий (чубинський)" - уживається як іменник чорт.

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

АНТИ́ПКОВИЙ, -а, -е. Сдѣланный изъ антипки, принадлежащій ей. Желех.

[5]

АНТИ́ПЦЬО, -ця, м. = Антипко. Вх. Зн. 1.

Зовнішні посилання

Стаття Вікіпедії

Чорт, аспид, гаспид, диявол, біс, дідько — персонаж слов'янської міфології.