Із закону УРСР "Про призидента Української РСР"

Упродовж травня – липня 1991 р. український парламент зробив важливі кроки до незалежності. У травні 1991 р. на розгляд Верховної Ради було подано концепцію нової Конституції України, що передбачала побудову президентської республіки з двопалатним парламентом. На початку червня 1991 р. набрала чинності постанова Верховної Ради „Про перехід у юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпрядкування, розташованих на території республіки”, а 5 липня 1991 року український парламент прийняв закон про заснування поста Президента УРСР.

5 липня 1991 р.

Стаття 1. Відповідно до Конституції Української РСР Президент Української Радянської Соціалістичної Республіки є найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади. Повноваження Президента Української РСР визначаються Конституцією Української РСР.

Стаття 2. Президентом Української РСР може бути громадянин Української РСР не молодший тридцяти п’яти років на день виборів. Одна й та ж особа не може бути Президентом Української РСР більше двох строків підряд. Президент Української РСР не може бути народним депутатом, займати будь –яку посаду у державних органах і громадських об’єднаннях, а також в будь–яких організаціях та займатися комерційною діяльністю. Якщо особа, обрана Президентом Української РСР, є народним депутатом депутатські повноваження припиняються з моменту вступу на посаду. Порушення вимог цієї статті призводить до втрати президентських повноважень, обрана особа не може бути приведена до присяги.

Стаття 4. Президент Української РСР вступає на посаду з моменту прийняття присяги. При вступі на посаду Президент Української РСР приносить присягу Присяга приноситься Президентом Української РСР не пізніше як у п’ятнадцятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів. Дату принесення присяги визначає Верховна Рада Української РСР.

Стаття 5. Президент Української РСР вправі брати участь у засіданнях Верховної Ради Української РСР, в обговоренні питань, винесених на її розгляд. Президент підписує закон, прийнятий Верховною Радою Української РСР, не пізніш як у десятиденний строк з дня передачі його на підпис. У разі незгоди з законом Президент вправі не пізніш, як у двотижневий строк повернути його із своїми запереченнями до Верховної Ради Української РСР для повторного обговорення і голосування. Якщо Верховна Рада Української РСР більшістю голосів підтвердить раніше прийняте нею рішення. закон вважається прийнятим. Президент зобов’язаний підписати його у десятиденний строк з дня повторної передачі його на підпис.

Стаття 6. Президент Української РСР здійснює свої повноваження, спираючись на Кабінет Міністрів Української РСР, може створювати необхідні управлінські і консультативні структури.

Закони України. –К.,1996. – Т.2 — С.117 –118.