Ігрець

Ігрець, -ця, м. 1) = Грець 1. 2) Вихрь. Закрутився перед царицею ігрець, піднявся до неба стовп пилу, вхопив царевича і помчав у зелений гай. Стор. І. 74.

Сучасні словники

ГРЕЦЬ 1, я, чол., розм. Те саме, що грач. Не підпилий прикажчик підходить до нього, а сторожовий пес царської охранки. — Ведеш, гаде, свою підлу гру? Побачимо, який з тебе грець (Михайло Стельмах, I, 1962, 589); Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 162).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 164.

ГРЕЦЬ 2, я, чол., розм. Апоплексичний удар; параліч. Банкір, той, що увійшов останній, — не витримав. Його вдарив грець (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 251) ♦ Грець з ним — хай буде так; можна лишити щось поза увагою. Він зайняв якусь вичікувальну позицію. Не до нас йому нібито зараз. Ну, і грець з ним!.. (Юрій Шовкопляс, Інжепери, 1956, 213); Хай (нехай) йому (їй, їм) грець — виражає сильне незадоволення, несхвалення чого-небудь. Ці круті гори, хай їм грець, можуть ухекати найкращого бігуна (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 237); А вітер іде без доріг, навпростець, А вітер такий, що нехай йому грець!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 164.

Ілюстрації