Іграшечка

Іграшечка, -ки, ж. Ум. отъ іграшка.

Сучасні словники

1. Річ, призначена дітям для гри; забавка (у 1 знач.). Нема в їх [дітей] ні забавок, ані іграшок дитячих (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Іграшки та книжки не цікавили, не розважали її (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 56); * У порівняннях. Неквапливо й спокійно витяг [Філіпп] шабельку, легеньку, наче іграшку (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 275). ♦ Бути (стати і т. ін.) іграшкою чиєю, у чиїхось руках — бути в цілковитій залежності від кого-, чого-небудь. Вона стала тоді іграшкою в чужих руках, і хоч все те й робилося із найкращими намірами, але життя їй було зламане (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 183).

2. рідко. Те саме, що забавка 2. [Олена:] Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його й шукай! (Марко Кропивницький, I, 1958, 488); — Кохання моє було задля його тільки іграшкою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342). ♦ За іграшку (іграшки) що кому: а) (у сполуч. з дієсл. дістатися, датися і т. ін.) легко (дістатися, датися і т. ін.). Йосипові і грамота за іграшку далася... (Панас Мирний, IV, 1955, 44); б) (у сполуч. з дієсл. бути) немов забавка. Став ходити [Івась] біля волів, додивлятися до плуга, до борони. Спершу й це все було хлопцеві за іграшку (Панас Мирний, I, 1949, 182); На іграшки — для забави. Хлоп'я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 22); Не в іграшку — те саме, що Не на жарт (див. жарт). [Сербин:] А вона, здається, не в іграшку закохалась у мене (Степан Васильченко, III, 1960, 23); Не іграшки — те саме, що Не жарт (див. жарт). Не іграшки, не жарт — В зубах собачих побувати (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 121).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 9.

Ілюстрації