Відмінності між версіями «Зоряти»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(→‎Джерела та література)
 
(не показано 2 проміжні версії ще одного учасника)
Рядок 2: Рядок 2:
 
[[Категорія:Зо]]
 
[[Категорія:Зо]]
  
 +
==Сучасні словники==
 +
* ''ЗОРЯТИ'', яє, недок. розм. Те саме, що зоріти. Схопилась, вискочила на задвірок, — уже рання зоря зоряє (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 227);
 +
//  безос. Додавала серцю жалю й пісня. Вона, знай, голосила над австрійськими окопами.. А коли стало зоряти, урвалася пісня (Юрій Мушкетик, Серпе.., 1962, 307). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690.
 +
* ''ЗО́РЮВАТИ'', юю, юєш, недок., ЗОРА́ТИ, рю, реш, док., перех. і без додатка.
  
 +
1. Обробляти землю плугом Блискучі срібні лемеші зорювали незайману землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 47); Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); Подивіться ви у поле, Як засіяні лани, Трактористи все зорали, — Більш не буде цілини (Максим Рильський, III, 1956, 51);  * Образно. І чим тільки цей ненависний Роман зміг закрутити їй голову, якими словами зорав і засіяв її серце? (Михайло Стельмах, I, 1962, 475).
  
 +
2. Орючи, знищувати що-небудь. Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41);  * Образно. Між селом і містом — у цвітінні — Мій народ зорав навік межу… (Терень Масенко, Побратими, 1950, 15).
  
 +
3. тільки док. Норити землю, наробивши заглибин, вибоїн;
 +
//  перен. Укрити зморшками (обличчя і т. ін.). Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло (Іван Франко, X, 1954, 42); На хвилину він заплющив очі, і всі вісімдесят років зморщок, що глибоко зорали вздовж і впоперек його лице, раптом напружились і схрестились одна з одною (Олександр Довженко, I, 1958, 498).
  
−
==Сучасні словники==
+
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688.
−
===[http://sum.in.ua/s/zorjaty '''Словник української мови''']===
+
−
===[http://sum.in.ua/s/zority '''Словник української мови''']===
+
−
ЗОРЯТИ, яє, недок. розм. Те саме, що зоріти. Схопилась, вискочила на задвірок, — уже рання зоря зоряє (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 227);
+
−
//  безос. Додавала серцю жалю й пісня. Вона, знай, голосила над австрійськими окопами.. А коли стало зоряти, урвалася пісня (Юрій Мушкетик, Серпе.., 1962, 307).
+
  
−
1. тільки 3 ос., поет. Сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло; світити. На синім небі густо зоріли зорі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49); Сумно крізь віконце Молодик зорить... (Павло Грабовський, I, 1959, 371); Минають віки, волею людей змінюється географія степу, іншими люди стають, і вітри, і трави, зостається незмінною тільки оця безмірна широчінь степова та високий Чумацький Шлях, що над нею зоріє (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 281);  * Образно. Невже ракета в космосі ширяє? Ні, серце пломеніє там людське і світить всім, зорить на виднокраї, ясне таке! (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 4);
+
* ''ЗОРЮВА́ТИ'', юю, юєш, недок.
−
//  Вкриватися зорями, бути зоряним (про небо). Уже зоріло небо, і Стах вів «Колумб», керуючись зорями та маяком (Микола Трублаїні, II, 1955, 187);
+
−
//  перен., кому. Вказувати правильний шлях у житті, осявати життя. Клянемся ми всі, що народ розкуєм, Всі здійсним святі заповіти 1 волею край свій, як сонцем, заллєм, Щоб міг він і другим горіти (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 64);
+
−
//  перен. Бути величним, осяяним блиском слави. Герої, славою повиті, Зорів кожного ім'я (Павло Усенко, Дорогами.., 1951, 81); Зоріє в білім світі Вічна дума, Вічна слава Кобзаря (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 105).
+
  
−
2. перев. 3 ос. Блищати, виблискувати під дією проміння, світла. Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була, Сніжинки грали і зоріли Над смутком тихого чола (Максим Рильський, I, 1960, 125); Наші руки продовжила сталь, що несе капіталові жах: трилінійні рушниці в руках, і на кожній зоріє багнет.. (Володимир Сосюра, I, 1957, 492);
+
1. Ночувати просто неба. Як де стануть зорювати.., то поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); — А поки що будьте здорові. Не зорювати ж нам під чужою хатою (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 70);
−
//  Виділятися своїм кольором, освітленням; виднітися. Цвіли над шляхом голубі Петрові батоги, зоріли ромашки, а з гущавини придорожнього жита виглядали соромливі волошки (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 288); В саду вже зоріють серед листя зелені, завбільшки з голубине яйце, яблучка (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 427); Темніша Брянський ліс у сні, Зімкнув ряди соснові. Зоріють десь в гущавині Озера вечорові (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 185);
+
//  Спати на зорі, на світанку. — Отак з ночі схопився [Захарко]! Ще зорював би саме, — зітхнула мати (Іван Ле, Право.., 1957, 17).
−
//  перен. Вирізнятися серед інших яскравою зовнішністю, здібностями і т. ін. Було між дівчатами так і зорію (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 63).
+
  
−
3. перен. Сяяти, світитися (про очі). Він так гарно вміє казати, і так у його зоріють очі, як він каже! (Борис Грінченко, II, 1963, 141);
+
2. розм. Не спати вночі. І от робота скінчена. Сидиш Перед вікном відчиненим — зорюєш — І відчуваєш, як у грудях серце Наповнюється тихим рівним світлом (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 98).
−
//  чим. Виражати яке-небудь почуття (про очі). Вони слухали дідуся, і стомлені очі зоріли надією (Мирослав Ірчан, II, 1958, 25);
+
−
//  Виявлятись у виразі обличчя, очей і т. ін. Діти любі, чемні діти, Й вив життю, неначе цвіти, В личку щирість вам зоріє, Око і душа радіє (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 200).
+
  
−
4. Наближатися, наставати (перев. про світанок). Зоріє світанок, а він лежить, спить солодко (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 196);
+
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689.
−
//  безос. Вийшли в дорогу рано, ще зоріло, а десь коло полудня були вже на полонині (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 164).
+
−
♦ Зоріє схід — розвидняється, світає; Ще й на світ не зоріло, безос. — не розвиднялося, не світало. Ще й на світ не зоріло, як я потягся на Донець і цілісінький день блукав його берегами (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 32).
+
  
 +
* ''Зоряти'' — зоря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
 +
* ''Зоряти'' — ЗОРЯ́ТИ, я́є, недок. розм. Те саме, що зорі́ти. Схопилась, вискочила на задвірок,— уже рання зоря зоряє (Барв., Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Чендей, Вітер.. Словник української мови в 11 томах
 +
* ''Зоряти'' — Зоря́ти, -ря́ю, -єш гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, — що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. см. зоріти. Словник української мови Грінченка
 +
* ''Зоряти'' — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
 +
 +
==Етимологія==
 +
''ЗОРЯ́''
 +
* пcл. zarja, zorja;
 +
* споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
 +
* іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
 +
* р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
Рядок 43: Рядок 50:
  
 
==Медіа==
 
==Медіа==
−
 
+
{{#ev:youtube|n8nHMa57Czo}}
 
==Див. також==
 
==Див. також==
−
 
+
[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%97%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%82%D0%B8 Зоріти]
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
−
http://sum.in.ua/s/zorjaty
+
# Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690.
−
 
+
# Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688.
 +
# Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689.
 +
# Академічний тлумачний словник (1970—1980)
 +
# Орфографічний словник української мови
 +
# Словник синонімів української мови
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
−
 
+
# http://sum.in.ua/s/zorjaty
 +
# http://sum.in.ua/s/zorjuvaty
 +
# https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8
 +
# https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 
[[Категорія:Слова 2021 року]]
 
[[Категорія:Слова 2021 року]]

Поточна версія на 10:25, 25 листопада 2021

Зоря́ти, -ря́ю, -єш, гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. См. Зоріти.

Сучасні словники

  • ЗОРЯТИ, яє, недок. розм. Те саме, що зоріти. Схопилась, вискочила на задвірок, — уже рання зоря зоряє (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 227);

// безос. Додавала серцю жалю й пісня. Вона, знай, голосила над австрійськими окопами.. А коли стало зоряти, урвалася пісня (Юрій Мушкетик, Серпе.., 1962, 307). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690.

  • ЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗОРА́ТИ, рю, реш, док., перех. і без додатка.

1. Обробляти землю плугом Блискучі срібні лемеші зорювали незайману землю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 47); Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 60); Подивіться ви у поле, Як засіяні лани, Трактористи все зорали, — Більш не буде цілини (Максим Рильський, III, 1956, 51); * Образно. І чим тільки цей ненависний Роман зміг закрутити їй голову, якими словами зорав і засіяв її серце? (Михайло Стельмах, I, 1962, 475).

2. Орючи, знищувати що-небудь. Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 41); * Образно. Між селом і містом — у цвітінні — Мій народ зорав навік межу… (Терень Масенко, Побратими, 1950, 15).

3. тільки док. Норити землю, наробивши заглибин, вибоїн; // перен. Укрити зморшками (обличчя і т. ін.). Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло (Іван Франко, X, 1954, 42); На хвилину він заплющив очі, і всі вісімдесят років зморщок, що глибоко зорали вздовж і впоперек його лице, раптом напружились і схрестились одна з одною (Олександр Довженко, I, 1958, 498).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688.

  • ЗОРЮВА́ТИ, юю, юєш, недок.

1. Ночувати просто неба. Як де стануть зорювати.., то поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 229); — А поки що будьте здорові. Не зорювати ж нам під чужою хатою (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 70); // Спати на зорі, на світанку. — Отак з ночі схопився [Захарко]! Ще зорював би саме, — зітхнула мати (Іван Ле, Право.., 1957, 17).

2. розм. Не спати вночі. І от робота скінчена. Сидиш Перед вікном відчиненим — зорюєш — І відчуваєш, як у грудях серце Наповнюється тихим рівним світлом (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 98).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689.

  • Зоряти — зоря́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  • Зоряти — ЗОРЯ́ТИ, я́є, недок. розм. Те саме, що зорі́ти. Схопилась, вискочила на задвірок,— уже рання зоря зоряє (Барв., Опов.., 1902, 237); Андрій в перший день, як тільки вийшов косити траву, поновив шапку на оборозі, бо вже зоряла вершком (Чендей, Вітер.. Словник української мови в 11 томах
  • Зоряти — Зоря́ти, -ря́ю, -єш гл. Свѣтиться, сіять. Що то була за дівчина! Зайде в хату, то мов зоря зоряє. Г. Барв. 103, 237. Там квітки як в божім раю... зорями ч траві зоряють. К. Дз. 221. Ой вийду на гірку та гляну на зірку, — що зоря зоряє, а вся челядь гуляє. Грин. III. 61. см. зоріти. Словник української мови Грінченка
  • Зоряти — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови

Етимологія

ЗОРЯ́

  • пcл. zarja, zorja;
  • споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
  • іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
  • р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;

Ілюстрації

Зоряти.jpg Зоряти2.jpg Зоряти3.jpg Зоряти4.jpg

Медіа

Див. також

Зоріти

Джерела та література

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690.
  2. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 688.
  3. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 689.
  4. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  5. Орфографічний словник української мови
  6. Словник синонімів української мови

Зовнішні посилання

  1. http://sum.in.ua/s/zorjaty
  2. http://sum.in.ua/s/zorjuvaty
  3. https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8
  4. https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B7%D0%BE%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8
Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Зоряти&oldid=343712