Ящуриця

Ящури́ця, -ці, ж. = Ящурка 1. Вх. Лем. 488.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 662.

Я́ЩІРКА, и, жін., зоол. Невеликий плазун з видовженим тілом, покритим дрібною роговою лускою, і з довгим хвостом. Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290); Попеляста ящірка хутко й нечутно вислизнула з-під каменя (Олесь Донченко, II, 1956, 287); Ящірки перелякано кидалися з-під ніг і гинули під кінськими копитами (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 183); * Образно. [Сестра Серахвима (сама собі):] У-у! ящірка! Он уже зморшки під очима складаються, а вона ще кожному зіки [зіньки] витріщає (Панас Мирний, V, 1955, 103); Козаков поповз між камінням, ледве помітний, сіро-зелений, як степова ящірка (Олесь Гончар, III, 1959, 106).

я́-щір-ка Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Файл:Https://images.app.goo.gl/tj27jc6XutLu83Bt9