Хвіть!

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хвіть! меж. 1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? Хвіть! свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвітьхвіть! Кв. 2) Хвать. Хвіть відра! і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124. 3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину хвітьхвіть, уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХВІТЬ, виг., розм.

1. Те саме, що фіть. — А де гроші? — Хвіть! — свиснув Іван (Словник Грінченка).

2. у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать. Хвіть відра! — і собі побігла по воду (Словник Грінченка); // Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. — Що ж я верзу?.. кажи: що? — сучиться п'яний.. — Одчепись, сатано!.. — Бий, кажу !.. — кричить перший та хвіть другого по пиці... (Панас Мирний, II, 1954, 195); Скинув повстяники з ніг та так, не роздягаючися, з халатом і ліг. А вона — тілько хвіть! — уже й коцем прикрила (Панас Мирний, IV, 1955, 355). // Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 45.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Хвіть! меж.

1) Подражаніе свисту, фюить! А де гроші? Хвіть! свиснув Іван. Грин. II 223. Що ж тут на світі робити? Хвітьхвіть! Кв.

2) Хвать. Хвіть відра! і собі побігла по воду. Мир. Пов. І. 124.

3) Выражаетъ быстрое, рѣзкое движеніе, скачекъ, ударъ. Куди вбіжить на годину хвітьхвіть, уже боржій і з хати. Г. Барв. 103. Хвіть, та в бік! насилу я вдержався на ньому, оттакий то кінь. Новомоск. у. Хвіть другого по пиці. Мир. ХРВ. 260. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 473.

Словопедія

Хвіть виг. , розм.

1》 Те саме, що фіть.

2》 у знач. присудк. сл. Те саме, що хвать. || Уживається для позначення швидкого, різкого руху, удару. // Великий тлумачний словник сучасної української мови : Близько 250 000 слів / укл. та гол. ред. Олег Єрошенко. — Донецьк : Глорія Трейд. — 2012. — 864 с.

Ілюстрації

Хвіть 1.jpg Хвіть 2.jpg Хвіть.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Свист — характерний високий звук. Людиною видається за допомогою видування повітря крізь губи, складені трубочкою, або іншими способами (двома пальцями, за допомогою свистка). Існують також тварини, що свистять. За допомогою свисту можна озвучувати мелодії (в хорошому виконанні - художній свист). Проводяться конкурси свисту. Словом свист позначають і схожі звуки походження, яких не пов'язане з живою природою (наприклад, свист вітру).

  • Свистуни є героями народних казок. Вони також увійшли до прислів'я (наприклад «свистунів - на мороз»).
  • Свист в ісламі вважається «музикою диявола».

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Хапати

Звук

Свист