СТВОРЕННЯ СМАРТ-УНІВЕРСИТЕТУ — НАШЕ СТРАТЕГІЧНЕ ЗАВДАННЯ

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Головна Учасники Викладачі Обговорення
Перехід до розділу.jpg

Смарт-університет

Світ стає цифровим, і люди на достатньому рівні мають володіти цифровими технологіями та використовувати їх ефективно в бізнесі, різних галузях економіки, зокрема в освіті та науці. Нині, як ніколи раніше, ключовим моментом будь-якої діяльності є доступ до інформаційних даних, що розміщуються у відповідних відкритих середовищах та можуть бути доступними з будь-якого місця та в будь-який час, що в свою чергу можна віднести до необхідних і достатніх умов розвитку інноваційної та підприємницької діяльності. Компанія IBM першою почала говорити про те, що наша планета стає розумнішою — смарт (від. англ. smart — розумний), маючи на увазі те, що інтелектуальні (цифрові) технології впроваджуються в системи і процеси, які є основою нашого світу, вони використовуються у всіх напрямах розвитку інформаційного суспільства.

Тому абсолютно правомірно у сучасних умовах можна говорити про смарт-освіту та смарт-університет. Під терміном «смарт-освіта» будемо розуміти об’єднання сучасних навчальних закладів та навчально-педагогічних працівників для здійснення освітньої діяльності в мережі Інтернет на базі спільних стандартів, домовленостей і технологій, до яких включають:

  • гнучке навчання в інтерактивному освітньому середовищі;
  • швидку адаптацію студентів до середовища, яке стрімко змінюється;
  • надання вільного доступу до освітнього контенту всього світу;
  • формування у студентів навичок ХХІ століття, розуміння ними парадигми «освіти майбутнього», яка полягає в опануванні індивідом способами неперервного здобуття нових знань, вміння учитися самостійно; набутті навичок роботи з різнорідними та суперечливими даними й відомостями; формуванні самостійного креативного, а не репродуктивного типу мислення; доповнення традиційного принципу «формувати знання, вміння та навички» принципом «формувати компетентність».

«Розумний» університет, перш за все, має бути готовим до об’єднання із глобальним інформаційним відкритим освітнім простором, який передбачає вільний доступ студентів і викладачів до світових інформаційних ресурсів, задоволення потреб студентів в інформаційних продуктах та послугах, а також ефективну інформаційну взаємодію всіх учасників навчального процесу. А це в свою чергу означає, що має відбутися перехід від книжкового до інтерактивного контенту, мають змінитися викладачі і студенти та їх компетентності, повинна бути створена нова концепція управління академічними та корпоративними знаннями. За таких умов завдання сучасного «розумного» університету, на шлях формування якого став наш Університет, полягає у розвиткові у студентів:

  • ключових компетенцій: життєвих, професійних, цифрових, комунікаційних;
  • навичок людини ХХІ століття, в тому числі співробітництва (спільна робота, лідерство, розуміння розмаїття, повага до відмінностей тощо).

Розглянемо більш детально основні етапи переходу до «розумного» університету.

По-перше, це перехід від книжкового пасивного контенту до електронного активного та постійна актуалізація навчальних дисциплін. Під активним контентом будемо розуміти навчальний контент, що будується шляхом інтеграції знаннєвих об’єктів, електронних метрик та систем управління академічними знаннями. При цьому знання розміщуються в репозиторіях у формі знаннєвих об’єктів різного формату. Для опису та зв’язування всіх знаннєвих і навчальних об’єктів використовується спеціально розроблена система метаданих. Контент являє собою набір модулів, які можуть бути зібрані в будь-якій послідовності, що дає можливість розробляти індивідуально для кожного студента навчальний курс та в реаліях впроваджувати особистісно орієнтоване навчання. Технологічне середовище навчального закладу має дозволяти працювати не лише з навчальними курсами, але й з їх окремими модулями. Контент розміщується в соціальних мережах для спільного доопрацювання і спільного використання як студентами, так і викладачами.

По-друге, формування нових професійних та інформатичних компетентностей викладачів і студентів, оскільки інформаційне суспільство знань вимагає інноваційних технологій щодо створення навчальних матеріалів та інноваційних підходів до навчання.

Візьміть до уваги!

Інформаційне суспільство

(англ. — іnformation society) – теоретична концепція постіндустріального суспільства, в якій інформація і знання продукуються в єдиному інформаційному просторі. Головними продуктами виробництва інформаційного суспільства мають стати інформація і знання. Характерними рисами теоретичного інформаційного суспільства є: збільшення ролі інформації і знань у житті суспільства; зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями і виробництвом інформаційних продуктів і послуг, зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті; зростання інформатизації та ролі інформаційних технологій в суспільних і господарських відносинах; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.

Інформатизація

(англ. — іnformatisation) — сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки [4]. Контент (з англ. content — зміст) — це абсолютно будь-яке інформаційно значуще або змістовне наповнення інформаційного ресурсу або веб-сайту (тексти, мультимедіа, графіка).

Відкриті освітні ресурси

це навчальні або наукові ресурси, які є вільно доступними, відкритими для користувачів. До відкритих освітніх ресурсів відносять електронні підручники, навчальні відео-, аудіоматеріали, презентації, тести, тренажери, а також інші електронні навчальні засоби. Відкриті освітні ресурси розміщені у спеціалізованих репозиторіях. Користувачі відкритих освітніх ресурсів представлені різними цільовим групами: учні, студенти, вчителі, викладачі. Крім використання відкритих освітніх ресурсів у навчальному процесі, вони можуть бути корисні тим, хто здобуває освіту неформально.

E-learning

(від англ. electronic learning — електронне навчання) – система електронного навчання, синонім таких термінів, як електронне навчання, дистанційне навчання, навчання із застосуванням комп’ютерів, мережне навчання, віртуальне навчання за допомогою інформаційно-комунікаційних, електронних технологій. Існує визначення, яке дали фахівці ЮНЕСКО: «e-Learning — навчання за допомогою Інтернет і мультимедіа».

Мобільне навчання

навчання, яке тісно пов’язане з електронним та дистанційним навчанням, особливістю є використання мобільних пристроїв. Навчання проходить незалежно від місця знаходження того, хто навчається, і відбувається при використанні портативних технологій.

Репозиторій

спеціальний сервер, з якого можна завантажити програмне забезпечення. На сервері зберігається архів програмних продуктів, які доступні для завантаження. Це — місце, де зберігаються і підтримуються будь-які дані. Найчастіше дані в репозиторії зберігаються у вигляді файлів, доступних для подальшого розповсюдження по мережі. Співтовариство Subversion рекомендує використовувати замість терміна «репозиторій» термін «сховище», оскільки він повністю відповідає як прямому перекладу слова «repository», так і його значенню.

Інституційний репозиторій

місце, де накопичуються, зберігаються і підтримуються у належному стані документи наукового, освітнього та методичного призначення, створені співробітниками будь-якого структурного підрозділу Університету та студентами. Документи та інші дані зберігаються у вигляді файлів у форматі PDF, доступних для постійного безкоштовного, повнотекстового їх перегляду через Інтернет. Метадані, у загальному випадку, — це дані, що характеризують або пояснюють інші дані. Наприклад, значення «123456» саме по собі недостатньо зрозуміле. А якщо зі значенням «123456» зіставлено достатньо виразне ім’я «поштовий індекс» (що вже є метаданими), то в цьому контексті значення «123456» більш осмислене — можна здобути відомості про місцезнаходження адресата, що має даний поштовий індекс. Метадані — це інформація про дані: імена таблиць, колонок в таблиці, програм то¬що. Метадані можна класифікувати за:

  • змістом: метадані можуть або описувати сам ресурс (наприклад, назва і розмір файлу), або вміст ресурсу (наприклад, «у цьому відеофайлі показано, як хлопець грає у футбол»);
  • відношенням до ресурсу в цілому: метадані можуть відноситься до ресурсу в цілому або до його частин. Наприклад, «Title» (назва фільму) відноситься до фільму в цілому, а «Scene description» (опис епізоду фільму) окремо до кожного епізоду фільму;
  • можливістю логічного виводу: метадані можна підрозділити на три шари: нижній шар — це «сирі» дані самі по собі; середній шар — метадані, що описують ці дані; верхній шар — метадані, які дозволяють робити логічний вивід, використовуючи другий шар.

Метаданими на практиці зазвичай називають дані, представлені відповідно до одного з форматів метаданих.

Формат метаданих

це стандарт, призначений для формального опису деякої категорії ресурсів (об'єктів, сутностей тощо). Такий стандарт зазвичай включає набір полів (атрибутів, властивостей, елементів метаданих), що дозволяють характеризувати даний об'єкт. Наприклад, формат MARC дозволяє описувати книги (і не тільки книги), містить поля для опису назви, автора, тематики і безлічі інших характеристик (формат MARC дозволяє описати сотні характеристик).

Електронні ресурси Університету

Під електронними ресурсами (ЕР) розуміють навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі та представлені на носіях будь-якого типу або розміщені у комп'ютерних мережах, які відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховного процесу, в частині, що стосується його наповнення якісними навчально-методичними матеріалами.

До основних видів ЕР належать електронні документи, електронні видання, електронні бібліотеки, електронні навчальні курси, інформаційні системи тощо. Залежно від реалізованого до них доступу, ЕР поділяють на відкриті та з обмеженим доступом. Для відкритих ЕР характерним є безкоштовний, швидкий, постійний, повнотекстовий доступ в режимі реального часу до наукових та навчальних матеріалів, що реалізується для будь-якого користувача у глобальній інформаційній мережі.

Див. також