Косити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Коси́ти, -шу́, -сиш, гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОСИТИ 1, кошу, косиш, недок., перех.

1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (Іван Котляревський, I, 1952, 135); Поки батько й брати косили, а сестри гребли недалечко, я то сидів біля воза, ..то до їх бігав (Борис Грінченко, I, 1963, 295); Ось він зовсім виразно бачить той зруб, на якому.. косив.. траву (Михайло Стельмах, I, 1962, 167);

♦ У порівняннях. Сміх розкотився по хаті, з кутка в куток. Цілі ряди коливались од нього. Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 45).

Косити на грабки див. грабки.

2. перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли.. Став людей косити голод, Став в могили їх нести (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 348); Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла (Павло Тичина, II, 1957, 161); // безос. Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше — обкладки. Скільки від них дітвори перемерло! .. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Панас Мирний, IV, 1955, 251).

КОСИТИ 2, кошу, косиш, недок.

1. перех. і чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі). Кукса підозріло косив запалі очі на вікно (Олесь Донченко, I, 1956, 69); Вдивляючись у Кравчука, вона весь час косила оком на його сусіду (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 68).

2. неперех. Бути косооким, бути косим. Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима. Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 109); Він, здавалося, навіть трохи косив, бо, звертаючись до дівчини, дивився кудись повз неї, в простір (Василь Козаченко, Сальвія, 1957, 48).

3. чим, неперех., перен. Дивитися неприязно, вороже. Неспокійно переступає [дід] з ноги на ногу, косить на бабу сердитими очима (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 44). // Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 305.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Коси́ти, -шу́, -сиш, гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17. // Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 290.

Словари и энциклопедии на Академике

1) Косити

I кошу́, ко́сиш, недок., перех.

  1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо.
  2. перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. || безос.

II кошу́, ко́сиш, недок. і перех.

  1. чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі).
  2. неперех. Бути косооким, бути косим.
  3. чим, неперех., перен. Дивитися неприязно, вороже.

III кошу́, ко́сиш, недок. і з прийм. під, жарг.

IV Удавати хворого чи неосудного, перев. з метою уникнути призову до армії чи карної відповідальності за скоєний злочин. Косити під божевільного. // Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

2) Косити

(зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо), скошувати, скосити. // Словник синонімів української мови. 2014.

3) Косити

  1. дієслово недоконаного виду. зрізувати
  2. дієслово недоконаного виду. дивитися скоса; бути косооким. // Орфографічний словник української мови. 2005.

Словари онлайн

1) КОСИ́ТИ¹, кошу́, ко́сиш, недок.

1. що і без прям. дод. Зрізувати, стинати траву, збіжжя і т. ін. косою, косаркою і т. ін.

  • Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять (приказка);
  • – Завтра чоловіки з косами на лан косити овес, а молодиці з серпами панське жито жать! – закричав осавула (І. Нечуй-Левицький);
  • Допомагав хлопець батькові пасти ягнят, готувати на зиму паливо, косити сіно на луках (О. Бердник);
  • Дiда турбує одне-єдине: чи я не хочу зiгнати його з чужого облогу, де вiн косив рiпакове бадилля (Р. Андріяшик);
  • Останніми роками ніхто не косить траву під горбом, бо люди майже не тримають корів (Г. Пагутяк);
  • У порівн. Сміх розкотився по хаті, з кутка в куток. Цілі ряди коливались од нього. Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! (М. Коцюбинський).

2. кого, перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати.

  • Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли .. Став людей косити голод, Став в могили їх нести (О. Олесь);
  • Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила знову розцвіла (П. Тичина);
  • Весна тридцять третього року .. Штучний голод косить десятки людей (О. Бердник);
  • Ходили по землі пророки – Закони Божі на устах.., Ми поважаєм тільки силу І солодко смакуєм гріх. Пророче нас біда косила, Бо слів не шанували їх (В. Багірова);
  • Люди вмирають з голоду, косить їх моровиця, убивають на війні, а проте, як хтось просить собі смерті, вона не приходить на їхній поклик (Г. Пагутяк); // безос.
  • Пішла на людей пошесть та хвороба всяка: різачка та пропасниця, а найбільше – обкладки. Скільки від них дітвори перемерло! .. За малими почало й великих косити: не проходить того дня, щоб двох або трьох не ховали (Панас Мирний).

3. Заробля́ти (жа́ти, коси́ти і т. ін.) за сніп див. заробля́ти;

♦ Коси́ти на грабки́ – косити косою з грабками.

  • І косять жито на грабки. Бува, під інший рік, як очерет, уродить (П. Гулак-Артемовський).

КОСИ́ТИ², кошу́, ко́сиш, недок.

1. що, чим. Дивитися, поглядати збоку, скоса; скошувати (очі, погляд).

  • Кукса підозріло косив запалі очі на вікно (О. Донченко);
  • Вдивляючись у Кравчука, вона весь час косила оком на його сусіду (В. Собко);
  • Лiкар одним оком косив на професора. “Що за неймовiрний чоловiк! Весь вiк уникає переслiдувань, а дивiться, що за спокiйнi мудрi очi” (Р. Андріяшик).

2. Бути косим (у 3 знач.).

  • Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима. Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Ю. Смолич);
  • Він, здавалося, навіть трохи косив, бо, звертаючись до дівчини, дивився кудись повз неї, в простір (В. Козаченко);
  • В неї був задовгий ніс, криві ноги вгадувалися навіть під довгою спідницею. Одне око помітно косило (А. Кокотюха).

3. на кого – що, чим, перен. Дивитися, поглядати неприязно, вороже.

  • Неспокійно переступає [дід] з ноги на ногу, косить на бабу сердитими очима (Є. Кравченко);
  • Тихоня обнюхала свого нового господаря, недовірливо .. косила вогняними очима, бо, окрім гострого скребка і дошкульного батога, іншої ласки не бачила (В. Земляк);
  • З-під лисячої шапки [вершника] злісно косили очі, в руці недбало погойдувався цупкий канчук (Б. Левін).

4. жарг. За допомогою неправомірних дій ухилятися, звільнятися від чого-небудь; відкошувати (див. відко́шувати²).

  • Хлопці, що досі косили від армії, оголосили свій осінній призов, щоб захищати Україну (Л. Костенко);
  • Сам він уже кілька місяців переховувався у друзів, косячи від служби в збройних силах республіки (С. Жадан).

5. під кого – що, жарг. Удавати когось, симулювати щось.

  • Тільки й чую: добре тобі, ти вільний, у нас от родини, клопоти.., вже ось на пенсію скоро, а ти все косиш під молодого (Ю. Покальчук);
  • Міліції я нічого не пояснював, косив під дурника (А. Кокотюха);
  • Петро Степанидович подивився на Шлойму знизу вгору.., як справжній експерт-психіатр на пацієнта, котрий косить під дурочку (О. Ірванець);
  • Подруги на дачах, завели моду копатися в землі, під село косять (Є. Пашковський);
  • Він косить під вождя пролетаріату – восени носить кашкета й одяг індустріальної доби, а ще відрощує борідку (А. Дністровий);
  • Вийшли з аеропорту, сіли до таксівки марки “Амбассадор”. – Косять під антикваріат навіть тут... – пізніше скаже Марла (І. Карпа). // Словник української мови: у 20 т. / НАН України, Укр. мов.-інформ. фонд. — К. : Наукова думка, 2010

2) КОСИ́ТИ

(зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо)

  • СКО́ШУВАТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) розм. — Док.: скоси́ти, покоси́ти, стя́ти (зітну́ти). Вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І. Котляревський); Сьогодні зранку на ставку скошуватимуть рогозу та комиш (О. Донченко); — Було тобі брати остреньку косу. В чистім полі траву тяти! (П. Чубинський).
  • УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ) розм., ПОКЛА́СТИ розм., ПОЛОЖИ́ТИ розм., СКОСИ́ТИ розм., ПОСІ́КТИ розм., ПІДТЯ́ТИ розм., ПРИСТУ́КНУТИ розм., ПРИКІ́НЧИТИ розм., КІНЧИ́ТИ розм., ПОКІ́НЧИТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., РІШИ́ТИ розм., УКОЛО́ШКАТИ (ВКОЛО́ШКАТИ) розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИ розм., УКЛА́НДАТИ діал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ (ПІДСТРІ́ЛИТИ), ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). — Недок.: убива́ти (вбива́ти), би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати (застрі́лювати), уража́ти (вража́ти), вали́ти, угро́блювати (вгро́блювати), сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати (підстрі́лювати), підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. — Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); (Макар:) Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); — Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її (Ярину) досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); — Рішу її зараз! — І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); — Що ви зробите з заложниками? — Шльопнемо (Л. Первомайський); — Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його (панича) укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде (Андрій) рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); — Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). — Пор. умертви́ти.
  • УМЕРТВИ́ТИ (ВМЕРТВИ́ТИ) (позбавити життя кого-небудь якимсь способом), ЗГУБИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ), ПОКІ́НЧИ́ТИ, ЗАДУШИ́ТИ, УДУШИ́ТИ, УДАВИ́ТИ (ВДАВИ́ТИ) (душачи); УТОПИ́ТИ (ВТОПИ́ТИ), ПОТОПИ́ТИ (кидаючи в воду, заливаючи водою); ОТРУЇ́ТИ (застосовуючи отруту); ПОВІ́СИТИ (вішаючи); РОЗДАВИ́ТИ, РОЗДУШИ́ТИ, ПРИЧАВИ́ТИ (діючи чимсь великим, важким на все тіло); УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ), ЗАМОРИ́ТИ (не даючи їсти); СКОСИ́ТИ (про хворобу). — Недок.: умертвля́ти (вмертвля́ти), мертви́ти, губи́ти, гро́бити, заду́шувати, души́ти, топити, отру́ювати, ві́шати, розда́влювати, прича́влювати, мори́ти, коси́ти. Довга хвороба чи то стрілоносна тебе Артеміда Ніжними стрілами, враз надійшовши, сама умертвила? (переклад Бориса Тена); (Кассандра:) Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата (Леся Українка); — Та він тебе колись угробить, — кип'ятився Ярошенко (В. Речмедін); — Може, хто вкрав (орла)? Чи куниця задушила? А може, полетів? (Є. Гуцало); — Отак-то ти, кате! Знущаєшся над сестрами... І пішли шукати Трути-зілля, щоб Івана завтра отруїти (Т. Шевченко); Машини тут стояли... Їжачка роздавило (В. Сосюра); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну (М. Стельмах). — Пор. 1. уби́ти. // Словник синонімів української мови

3) КОСИТИ

(-шу, -сиш) недок.

  1. (від чого, що); мол. Ухилятися від чого-небудь (як правило, від служби в армії). Косити армію.
  2. що; шк. Прогулювати уроки. Косити хімію.
  3. під кого; мол. Наслідувати когось, намагатись бути схожим на когось. - Не нервуй, коси під дурника й поменше балакай (В. Врублевський, Замах на генсека); Імітація - це не просто підробка чи фальшивка. Це - коли сірість "косить" під яскравий талант (Є. Кононенко, Імітація); "Косити" під арійця я не збираюся (С. Бортніков, Чистильник); кожен з нас - вродливий, розумний та унікальний. І коли ми намагаємося під когось "косити", це тільки шкодить (ВЗ, 10.07.2001). БСРЖ, 283; ПСУМС, 37.
  4. (під кого, на що); мол., крим. Удавати хворого; симулювати щось. Косити під шизофреніка. Косити на ангіну. БСРЖ, 283; СЖЗ, 56; ЯБМ, 1, 462.

Косити на вольтонутого, крим. Удавати з себе психічно хворого, божевільного. СЖЗ, 56; ЯБМ, 1, 462. крим. Спекулювати. БСРЖ, 283; СЖЗ, 56. // Словник українського сленгу

4) КОСИТИ

коси́ти футб. підставляти ногу (ст) // Лексикон львівський

5) КОСИТИ див. нищити. // Словник синонімів Вусика

6) КОСИТИ

(траву) тяти, тнути, зрізувати, стинати, о. класти покоси; (- чуму) класти трупом, убивати, нищити. // Словник синонімів Караванського

7) КОСИТИ

смерть ко́сить / скоси́ла кого. Хто-небудь помирає, гине. Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, смерть крізь нього нас косила (В. Сосюра). // Фразеологічний словник української мови

Іноземні словники

Словари онлайн

1) КОСИТИ I с.-х.; перен. косить II (о взгляде; смотреть сбоку, искоса) косить; скашивать (с доп. рот, глаза). // Українсько-російський словник

2) КОСИТИ(СЯ)

дієсл. недокон. виду (що робити?). косить.

  • Дієприслівникова форма: косивши, косячи
  • Деепричастная форма: кося
  • Дієприслівникова форма: косивши, косячи
  • Деепричастная форма: кося. // Большой украинско-русский словарь

3) КОСИТИ

коси́ть, перека́шивать, коси́ться. Наши интереси се косе — на́ши интере́сы ста́лкиваются. // Сербско-русский словарь

4) КОСИТИ

  1. кошу, косиш kosić
  2. кошу, косиш zezować. // Українсько-польський словник (Мар'ян Юрковський, Василь Назарук)

5) КОСИТИ

I

1. с.-г. to mow, to crop, to scythe; (траву) to cut

  • коси коса, доки роса прик. — make hay while the sun shines

2. перен. to mow down

  • холера косила населення країни — cholera was decimating the country

II

1. (очима) to squint, to look asquint

2. (нахилитися на бік) to be awry. // Українсько-англійський словник

6) КОСИТИ - თიბვა. // Українсько-грузинський словник (Георгій Чавчанідзе)

7) КОСИТИ -【未】

  1. 割, 刈
  2. 转 使大批死亡. // Українсько-китайський словник

Ілюстрації

Косити !.jpg Косити 1.jpg Косити 3.png Косити 4.png Косити 5.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Коса́ — у сільському господарстві універсальне ручне знаряддя для скошування злаків (у тому числі хлібних) та інших трав'янистих рослин. До поширення косарок була основним інструментом для сінокосу.

Косити краще всього з ранковою росою, навіть існує така приказка — «Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому». Коса — це інструмент індивідуальний, вимагає налаштування під розміри косаря. При правильному налаштуванні і відповідних навичках косовиця протягом тривалого часу не викликає помітної втоми, хоча при цьому задіяна велика кількість м'язів. Коса ніби сама косить траву, видаючи при цьому чистий, дзвінкий звук. Лезо коси та її носок зазвичай трохи підняті, щоб під час косіння полотно коси ковзало по поверхні ґрунту і, разом з тим, перерізало траву під гострим, а не під прямим кутом, що значно полегшує роботу.

Смуга скошеної трави на один захват коси називалася ручкою, прокосом, покісом, гоном.

Матеріал з Вікіпедії

Косоо́кість, страбі́зм (лат. strabismus від дав.-гр. στραβισμός), тропі́я (лат. tropia від дав.-гр. τρόπος — «поворот»), також зизува́тість, рідко діалектне зизоо́кість — це періодичне або постійне відхилення зорової осі одного або обох очей від загальної точки фіксації, яке супроводжується порушенням бінокулярного зору і значним зниженням гостроти зору на оці, що косить. Косоокість — це розлад зору, при якому очі дивляться в різні напрямки. Іноді косоокість є самостійним захворюванням, яке спричинює неправильна робота одного чи кількох очних м'язів, що призводить до неправильного положення очей. Частіше косоокість є симптомом офтальмологічних та неврологічних хвороб.

У нормі обидва ока фокусуються на один предмет, але передають у головний мозок людини зображення «зі своєї точки зору». Мозок об'єднує два зображення, що створює об'єм та цілісність образу. Для того, щоб головний мозок міг з'єднати два зображення в одне, дуже важливо, щоб всі 12 м'язів ока працювали правильно та узгоджено.

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Коса

Грабки

Косий

Косоокий

Зизий

Зизоокий

Скоса

Нищити