Гавкун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Гавкун, -на, м. Лающее животное. К. Дз. 57.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГАВКУ́Н, а, чол., розм.
1. Собака. Вп'явсь [ветеринар] очима в гавкуна, Ближче підступає. Пес як цапне — мить одна! — І поли немає (Степан Олійник, Вибр., 1959, 259).
2. перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Панський гавкун [Ностірі дарунками приманив дівчину (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 50).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 9.
Ілюстрації
|
|
|
