Цуцик

Цуцик, -ка, м. Собачка, собаченка. Погуляв, як цуцик на вірьовці. Стор. II. 267. Осміхається, мов цуцик на ретязі. Ном. № 14252. Заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594. Голодний, як цуцик. Посл. Ум. Цуцичок.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Цікаво знати

Сучасні словники

Цуцик Фразеологічний словник української мови

як цу́цик, зі сл. бі́гати. Невідступно. (Домця:) Ледачий спокою не дає, бігає за мною слідком як цуцик (І. Карпенко-Карий).
як цу́цика, зі сл. ганя́ти. Дуже, сильно. Від рання й до ночі на ріллі так ухоркаєшся, що не тільки за книжку, а й за ложку не візьмешся. А є трохи вільного часу — мати ганяє як цуцика. Дров нарубай, води принеси, в корови повичищай (Григорій Тютюнник).

Цуцик Академічний тлумачний словник

ЦУЦИК, а, чол.

1. Маленький собака (у 1 знач.). У няньки був біленький цуцик, її він завжди забавляв (Іван Котляревський, I, 1952, 181); Мав [батько] худоби у оборі За пана якого — Проти сонечка на призьбі Цуцика рябого... (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 269); За вікном сусідський цуцик кружляє на місці, намагаючись упіймати зубами огризок власного хвостика (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 140); // розм. Те саме, що собака 1. — Та ще й не роздумався гаразд, аж чую — завзялися мої цуцики на щось, та ще добре так улягають. «Невже, — думаю, — звіра якого підняли?» (Гнат Хоткевич, I, 1966, 89).

2. перен., розм. Взагалі маленька істота; дитина. Мама гралася залюбки і з Вітею, і з Марсом і приказувала: — Ах ви мої цуцики! (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 47); // перен. Людина, що звикла вислужуватися. «Цуцик ти, цуцик, — думає [Оленка]. — На двох лапках стаєш. До чого це воно? Хоч і начальство ж отець Полієвкт, а він же чоловік, як і ти» (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 123). ♦ Бігати, як цуцик (цуциком) за ким — виявляючи почуття відданості, любові, невідступно ходити, іти за кимсь. [Домця:] Ледачий спокою не дає, бігає за мною слідком, як цуцик (Карпенко-Карий, II, 1960, 18); [Лукія:] Є такий, що поведу бровами — побіжить цуциком услід; скину очима — зіпнеться на лапки й потанцює!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 117); Цуцика крутити — упиратися, ламатися. — Та кинь ти цуцика крутити... Ех, який ти! (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 19); Як цуцик на вірьовці (на ланцюгу і т. ін.): а) про того або те, що з певної причини не може вільно рухатися. — Сідай же, приятелю; якого-бо ти чорта там біля порога маячиш, як той цуцик на вірьовці? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 165); Танк вистрілив і від пострілу підстрибнув, як цуцик на цепу, і так само загримів ланцюгами (Петро Панч, В дорозі, 1959, 111); б) про того, хто добровільно перебуває весь час біля когось. — Ганна — молодець: закрутила Максимові голову. Сидить козак біля неї, як цуцик на ланцюгу, та слину ковтає (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 89).

Цуцик. Українсько-російський словник

ЦУЦИК

собачка, пёсик; прен. Собачонка

Цуцик. Орфографічний словник української мови

Цу́цик, іменник чоловічого роду, істота

Цуцик. Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	цу́цик	цу́цики
Родовий	цу́цика	цу́циків
Давальний	цу́цикові, цу́цику	цу́цикам
Знахідний	цу́цика	цу́цики, цу́циків
Орудний	цу́циком	цу́циками
Місцевий	на/у цу́цикові, цу́цику	на/у цу́циках
Кличний	цу́цику	цу́цики