Бездольний

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бездольний, -а, -е. = Бездільний. Ой вийди, вийди, дівчино бездольная! Чуб. V. 696.

Бездольна година. Бѣдствіе, несчастіе. Бували колись престрашні злигодні, бездольні години. Макс.

БЕЗДОЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІЛЬНИЙ, а, е. Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний. Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар (Леся Українка, I, 1951, 395); Царював він, воював, Люд бездольний грабував (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 108); * Образно. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі (Павло Грабовський, I, 1959, 595). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 126.


Бездольний [бездол'ний], м. (на) -ному/н'ім, мн.-н'і. Орфоепічний словник української мови: в 2 томах. — Том.1, 2001 — Стор.80.

БЕЗДОЛЬНИЙбездо́льний, прикметник,діал.

Див також

Що таке Бездольний

(Павлова А.)