Бездільний

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

І. Бездільний, -а, -е. Лѣнивый. Я думала: дожду доньки собі помочниці; я тебе дождала єдную, да й ту бездільную. Чуб. V. 1202.

ІІ. Бездільний, -а, -е. Несчастный, бездольный. Ой зійду я на гіроньку та гляну по поділлю, що усім людям хороше живеться, тільки я молод бездільний. Чуб. Ѵ. 1016.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках БЕЗДІЛЬНИЙ 1, а, е.

1. Який не хоче або не має потреби працювати. Та ще ж він шличок іздіймає, До Хведора до бездільного та безрідного словами промовляє (Думи та історичні пісні, 1941, 65).

2. Не зайнятий роботою; бездіяльний, пасивний. [Руфін:] Уперше зрозумів я, що як то тяжко, склавши руки, ждати, чи вернеться одважний друг додому.. Мов ганьба, так гнітить оця тривога бездільна і безсила!.. (Леся Українка, II, 1951, 384); [Івась:] Той [фабрикант] живе бездільним життям (Мирослав Ірчан, I, 1958, 105).

БЕЗДО́ЛЬНИЙ, діал. БЕЗДІЛЬНИЙ, а, е. Який не має долі, талану в житті; безталанний, нещасний. Найгірше тим, що марно світом нудять у полоні, як отой бездольний лицар (Леся Українка, I, 1951, 395); Царював він, воював, Люд бездольний грабував (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 108); * Образно. Я не літав в надзоряні країни, А все державсь бездольної землі (Павло Грабовський, I, 1959, 595).

Ілюстрації

Бездільний1.jpg Бездільний2.jpg Бездільний3.jpg Бездільний4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

http://sum.in.ua/s/bezdiljnyj

Зовнішні посилання