Щіткан
Щіткан, -на, м. Раст. Clavaria flava. Вх. Пч. II. 30.
Зміст
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Щіткан, -на, м. Раст. Clavaria flava. Вх. Пч. II. 30.
Іноземні словники
Російсько-українські словники
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Щітка, -ки, ж. 1) Щетка. Щіткою чистятъ что-либо; щіткою изъ жесткой щетины начисто разглаживаютъ мички; родъ кисти изъ мочалы для мазанья стѣнъ глиной или мѣломъ также называется щіткою. Вас. 200. Чуб. VII. 410.Треба мазати хату, та десь діти щітку закинули. Харьк. у. О густо растущих растеніяхъ говорятъ: як щітка. Лісок, як щітка. Ном. № 14033. Зійшло, як щітка. Мир. ХРВ. 59. 2) Раст. = Щіткан. Вх. Пч. II. 30. 3) а) Родъ хороводной игры, въ которой поется пѣсня: Щітка маленька, де твоя ненька? На маковці сиділа, дрібен мачок дзюбала. Одна изъ играющихъ также называется щіткою. Маркев. 74. б) Также называется: щітка-гребінка. Родъ игры, въ которой просять дать щітку и гребінку. Грин. III. 110. Ум. Щіточка.
Рамария Материал из Википедии
Рамария (лат. Ramaria) — род грибов; в разных системах классификации этот род включают в разные семейства: Гомфовые(Gomphaceae), Рамариевые (Ramariaceae), Рогатиковые (Clavariaceae)[1], Лисичковые (Cantharellaceae).
Ілюстрації
|
|
|
Цікаві факти
І. В. САБАДОШ
ЯК ЗВУТЬСЯ ГРИБИ?
Незначна частина назв (переважно вузьких діалектизмів) утворилася за допомогоюмалопродуктивних суфіксів -ух, -ук, -ас, -ох, -иш, -ан, -ач, -ух(а), -уг(а), -к(о) та ін., напр.: скрипух «груздь», стернюх «печериця садова» червонюк, краснюк «красноголовець», білас «білий гриб», масльох «маслюк», черниш «бабка звичайна», щіткан «клаварія», потяч «боровик королівський», моруха «порхавка», білюга «груздь», волуйко «валуй» та ін.
Ramaria flava (Schaeff.: Fr.) Quél.
Atlante dei funghi - Funghi commestibili e velenosi Classe: Basidiomiomiceti Nome scientifico: Ramaria flava (Schaeff.: Fr.) Quél. Sinonimo: Clavaria flava Caratteristiche morfologiche Carpoforo: a cespuglio, alto fino a 20 cm e largo 15 cm, rami dritti, piuttosto radi, cilindrici o spesso compressi, in basso divisi più volte, dicotomici in alto, di color giallo-zolfo o giallo limone, ocracei a maturità, con punte concolori dentate. Tronco: spesso, breve, attenuato alla base, pieno, bianco. Carne: bianca, marmorizzata, tenera, con sapore dolce e odore leggero e piacevole. Spore: ocra.
