Щовб

Щовб, -бу, м. що́вба, -би, ж. Крутая верхушка горы, утесъ. Новгород.-Сѣверск. у. Гайсин. у. Ходи бо геть: став саме на щовбу гори посунешся у провалля. Могил. у. Переверни туту високу гору, що на ні є на щовді поставлений хрест. Гн. І. 204.

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щовб, -бу, м. що́вба, -би, ж. Крутая верхушка горы, утесъ. Новгород.-Сѣверск. у. Гайсин. у. Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Могил. у. Переверни туту високу гору, що на ні є на щовді поставлений хрест. Гн. І. 204.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ЩОВБ -а, ч., обл. Крута вершина гори, стрімка скеля. Утятий обрій дибиться, як щовб, горить одна зоря і дуже щедра. (ЧТ:55); На окраї життєвого дерзання, на щовбі дум, колючім і стремкім, так тяжко дожидатися прощання з твоїм ім'ям і в імені твоїм. (ЧТ:149). ===[http://sum.in.ua/ Словник української мови ЩОВБ, а, чол., діал. Шпиль гори; прямовисна скеля. Он там на заході з-за високого кам'яного щовба випливає вона [ріка] (Іван Франко, VII, 1951, 262); — Ідемо та й їдемо і вибралися помаленьку на гору. Туди ат на щовб(Степан Олійник, З книги життя, 1968, 61). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 601.

Орфоепічний словник української мови

щовб — що/вба; диал. [крутая] верши/на горы/; (отвесная скала) утёс … Українсько-російський словник

Іноземні словники

Російсько-українські словники

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)  

Верхушка – 1) верх, вершок, вершечок, верхів’я. [Вершок на шапці синій. Дощова хмара висовує з-за гори своє верхів’я (Коцюб.)]. • В. горы – вершок, вершечок, шпиль, шпилечок, щолопок; (соб.) верхогір’я. • Крутая в. – щовб, щовба. • Острая в. – остриця (гал.). • В. растения – щит, щиток (р. -тка) чуб, чубок (р. -бка), вершечок (р. -чка), верхівка, кудер (р. -дря). • В. дерева (соб.) – верховіття. [А я на тій руті-м’яті щити позриваю. Зломив щиток з дубка. На дубові, на вершечку, там посіяв мужик гречку. Золотії верхівочки]. См. Вершина; 2) анат., в. легкого – вершок.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)  

Верхушка – 1) (о верх. башни, дома) верх, -ха, вершечок, -чка; 2) (верх деревьев) верховіття, -ття, вершок, -шка; 3) (о верш. гор) верхів’я, -в’я, шпиль, -ля; 4) (о вер. разных предметов) верх, -ха, вершок, -шка.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)  

Верхушка (волны) – вершок (-шка); • в. (дерева) – верховіття.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)  

Верхушка • Верхушка (вершина) горы – верх (верховина, вершина, верхів’я) [гори]; шпиль [гори]; (діал.) грунь; щолоп(ок) [гори]; (збірн.) верхогір’я. [Тінь в долинах… Верхогір’я Наче золоте… Кримський.] • Верхушка (вершина) дерева – верх (вершина, верховина, верхів’я) [дерева]; (збірн.) верховіття. • Крутая верхушка горы – крута верхівка гори, іще щовб (щовба) [гори]. [Ходи бо геть: став саме на щовбу гори — посунешся у провалля. Сл. Гр.]

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)  

Верхушка = верх, вершок. — Верх на шапцї синїй. (Дерева) — верховина, верхів’я, вершняк, верховіття. — Окоренок піде на стовп, середина на дошки, а верховина на топливо. С. Аф. — Будемо тобі верховіття у тернїв стинати, тобі на признаку на шляху покидати. н. д. (Гори) — верховина, шпиль. – Злїз на гору, на самий шпиль. Верхъ = 1. д. Верховье, Верхушка. 2. (верхнє житло) — верх, гора. — Де пан? Пішов на гору. 3. (у екипажів) — верх, буда, будка, покліть. 4. (одежі) — верх, покрива, покривка. — Взять, брать, одержать верхъ = гору взяти, брати, подужати, перемогти, переважувати. — Унїя на Україні почала гору брати. Л. С. — До верху = до верху, в щерть. С. З. — Верхи = 1. верх, вершок, мн. верхи, вершки. 2. плоскінь (коноплї). 3. накожнї (на рукавицях).

Ілюстрації