Шмагати

Шмага́ти, -га́ю, -єш, гл. Стегать, хлестать. Шось їх.... хворостиною шмагало по шиї. ХС. IV. 33. Як почав шмагати по плечах лозиною. Аж його козак межи очі шклянкою шмагає. АД. II. 111.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШМАГАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех.

1. Завдавати ударів, бити чимсь гнучким. Ярош бив коня без жалю шворнем, а Лукаш та Патрокл шмагали своїх нагаями (Борис Грінченко, II, 1963, 295); Він безупинно шмагав коня, а той гнав з усієї сили, не розбираючи дороги (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 222); На паперті хлопчаки шмагали один одного вербовими хворостинами (Олесь Донченко, III, 1956, 96);
// Караючи кого-небудь за щось, бити різками, батогом, паском і т. ін. Разів із шість Рябка водою одливали І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54); Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розплатали... Я кричу «хто в бога вірує, рятуйте!» — а вони з обох боків шмагають. Вже я й просився й молився, так тільки й чуєш: «перемініть деркачі» та «дужче бийте!» (Олекса Стороженко, I, 1957, 113); На майдані шмагали селянську голоту за «аграрні безпорядки» в 1905 році (Юрій Яновський, II, 1954, 180); Дерев'яна кобилиця на панському подвір'ї стояла вся кров'ю заюшена — на тій кобилиці людей шмагали (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 193); Прохорові здалось, що зараз батько візьме в руки ремінь і, як колись, почне шмагати (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 162); * У порівняннях. Буран бив у лице, наче шмагав колючим дротом (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 52);
// Бити раз у раз себе чи когось віником, миючись у лазні. В парній на верхній полиці Толя Вершок вимахував пахучим дубовим віником — безжально шмагав Гопченка (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 179);
// Ударяти, хльоскати того, хто рухається крізь зарості (про гілки, стебла і т. ін.). Віти мокрої смеречі [мокрих смерек] її шмагають по лиці (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 115);
// Бити, ударяти чим-небудь по чомусь, об щось. Бачура шмагав по воді, відчуваючи, що в цьому великому озері, можливо, і є риба, та вона не дуже голодна, бо не було навіть натяку на кльов [клювання] (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 46); * Образно. Блискавиці вже випередили човна і тепер золотими вужами шмагали по самій воді (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 204);
// перен. Різко критикувати, лаяти кого-небудь, дорікати комусь. Вона хоче щось сказати, але Терентій, шаленіючи, іще шмагає її.. словами: — Геть, суко! І сором увесь загубила (Михайло Стельмах, I, 1962, 599).

2. З силою бити, сікти (про вітер, дощ, сніг і т. ін.). Криги здорові пливуть звідусюди, А вітер із снігом в очі шмагає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 430); Дощ полив рясно. Шмагав, ніби линвами, землю (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 470); Нападами дощ Шмагав штахетник і стару каплицю (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 196);
// З особливою силою діяти на чиїсь органи чуття; дошкуляти. Шмагав нас мороз (особливо уранці) (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 155).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Шмагати, -га́ю, -єш, гл. Стегать, хлестать. Шось їх.... хворостиною шмагало по шиї. ХС. IV. 33. Як почав шмагати по плечах лозиною. Аж його козак межи очі шклянкою шмагає. АД. II. 111.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ШМАГА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех.

1. Завдавати ударів, бити чимсь гнучким. Ярош бив коня без жалю шворнем, а Лукаш та Патрокл шмагали своїх нагаями (Гр., II, 1963, 295); Він безупинно шмагав коня, а той гнав з усієї сили, не розбираючи дороги (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 222); На паперті хлопчаки шмагали один одного вербовими хворостинами (Донч., III, 1956, 96);
// Караючи кого-небудь за щось, бити різками, батогом, паском і т. ін. Разів із шість Рябка водою одливали І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54); Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розплатали… Я кричу "хто в бога вірує, рятуйте!" — а вони з обох боків шмагають. Вже я й просився й молився, так тільки й чуєш: "перемініть деркачі" та "дужче бийте!" (Стор., І, 1957, 113); На майдані шмагали селянську голоту за "аграрні безпорядки" в 1905 році (Ю. Янов., II, 1954, 180); Дерев’яна кобилиця на панському подвір’ї стояла вся кров’ю заюшена — на тій кобилиці людей шмагали (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 193); Прохорові здалось, що зараз батько візьме в руки ремінь і, як колись, почне шмагати (Шиян, Баланда, 1957, 162); *У порівн. Буран бив у лице, наче шмагав колючим дротом (Дмит., Обпалені.., 1962, 52);
// Бити раз у раз себе чи когось віником, миючись у лазні. В парній на верхній полиці Толя Вершок вимахував пахучим дубовим віником — безжально шмагав Гопченка (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 179);
// Ударяти, хльоскати того, хто рухається крізь зарості (про гілки, стебла і т. ін.). Віти мокрої смеречі [мокрих смерек] її шмагають по лиці (Павл., Бистрина, 1959, 115);
// Бити, ударяти чим-небудь по чомусь, об щось. Бачура шмагав по воді, відчуваючи, що в цьому великому озері, можливо, і є риба, та вона не дуже голодна, бо не було навіть натяку на кльов [клювання] (Чаб., Тече вода.., 1961, 46);
// Образно. Блискавиці вже випередили човна і тепер золотими вужами шмагали по самій воді (Панч, На калин. мості, 1965, 204);
// перен. Різко критикувати, лаяти кого-небудь, дорікати комусь. Вона хоче щось сказати, але Терентій, шаленіючи, іще шмагає її.. словами: — Геть, суко! І сором увесь загубила (Стельмах, І, 1962, 599).

2. З силою бити, сікти (про вітер, дощ, сніг і т. ін.). Криги здорові пливуть звідусюди, А вітер із снігом в очі шмагає… (Коцюб., І, 1955, 430); Дощ полив рясно. Шмагав, ніби линвами, землю (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 470); Нападами дощ Шмагав штахетник і стару каплицю (Мисик, Біля криниці, 1967, 196); // З особливою силою діяти на чиїсь органи чуття; дошкуляти. Шмагав нас мороз (особливо уранці) (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 155).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ШМАГАТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), хльоскати, хльостати, нахльостувати, стьобати, настьобувати, хляскати, хвиськати, цвьохати, цьвохати, цьвохкати, цвьохкати, шморгати; сікти, дерти, драти, пороти, чухрати, парити, репіжити, оперізувати, оперезати, оперіщувати, оперіщити (карати, б'ючи чимсь гнучким); батожити (перев. батогом); хворостити (перев. хворостиною); супонити (перев. ременем) — Пор. бити 2), відшмагати

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Бити чи не бити? Як карають за провини в школах різних країн?

Більшість сучасних психологів і психіатрів, що спеціалізуються на темі виховання дітей, виступають проти тілесних покарань. У битті дитини немає ніякого освітнього ефекту, але відносини з батьками будуть отруєні навічно. І все ж, у багатьох країнах світу до сих пір існує система покарання дітей (у тому числі і фізичного) – як удома, так і в школі.

БИТТЯ – ПОЗА ЗАКОНОМ. Лупцювати дітей і застосовувати до них інші методи фізичного покарання заборонено на законодавчому рівні (як мінімум) у 44 країнах світу. Першою країною, яка ввела в 1979 році повну заборону на тілесні покарання, була Швеція. При цьому в деяких державах розділяються питання тілесних покарань вдома і в школі. Наприклад, у країнах Скандинавії та Ірландії законодавчо заборонено карати дітей всюди, а в Британії – при забороні покарань у школі покарання вдома залишаються на совісті батьків. Тілесні покарання до сих пір залишаються допустимими переважно в консервативних країнах, таких як Єгипет або Сирія. Разом з тим, у сучасному Сінгапурі покарання ротанговими палицями активно практикується для підтримання дисципліни серед школярів. Утім, карають тільки хлопчиків, а бити дівчаток тут категорично заборонено.

ЧИТАЙ КОРАН! За запізнення на урок навіть з поважної причини учневі в Пакистані доведеться читати Коран 8 годин підряд (відзначимо, що це правило стосується не тільки учнів, а й учителів). А за більш серйозні проступки тут можна отримати кілька ударів палицею.

ВУХА ВІДІРВУ. У М’янмі донині процвітають публічні тілесні покарання. За розмови на уроці, біг на перерві або невиконане завдання учнів б’ють при всьому класі тростиною по ягодицях, литках і руках. А якщо школяр дуже серйозно провинився, його змушують присідати зі схрещеними ногами, а вчитель при цьому тягне його за вуха.

ОRНСЕРВАТИВНИЙ ПІДХІД. У Британії в 2011 році Консервативна партія країни пропонувала повернути тілесні покарання в школу. Мотивували це тим, що молоде покоління британців зовсім розперезалося і не визнає жодних авторитетів. Але зараз право на те, щоб карати дітей, британські вчителі не використовують.

ПОКАРАТИ БАТЬКІВ. У Франції дітей бити ніхто не буде, але їм може «влетіти» за непунктуальність батьків. Наприклад, якщо батьки забули вчасно забрати дитину зі школи, то їм загрожує штраф, а дитині – поставлять незадовільну оцінку з поведінки.

У ШКОЛУ – ВЛІТКУ. Існує покарання, якого в Німеччині побоюються і діти, і батьки – літня школа. Тих, хто пропускав уроки і не набрав потрібну кількість навчальних годин, «засуджують» до трьох тижнів щоденного відвідування школи під час літніх канікул. А оплачують це «задоволення» батьки.

ПОХІД ДО ПСИХОЛОГА. У деяких штатах США все ще існують тілесні покарання. Але все ж у більшості випадків найстрашнішим покаранням є відсторонення школяра від занять. При цьому батьків зобов’язують пройти з дитиною курс у психотерапевта, щоб розібратися в причинах його поганої поведінки.

ЯК У ГУЛАГУ. У Радянському Союзі тілесні покарання в школах офіційно були заборонені. Утім, заборона нерідко порушувався, особливо в трудових комунах, в дитячих установах системи ГУЛАГ і в дитячих виправних установах. Учити дитину уму-розуму за допомогою «солдатського ременя» не гребували навіть найосвіченіші та ліберальні батьки. Прочуханкою, до речі, не обмежувалися: популярним видом покарання було викручування вух. Також дітей ставили в куток, а під коліна нерідко підсипали гречку або горох. Зараз це сприймається як витончені тортури, а в минулі роки таке покарання діти зазвичай терпіли мовчки.

ЯК В УКРАЇНІ? Фізично карати дитину в українських школах категорично заборонено. Максимум, що може загрожувати злісному хулігану – візит до директора або, в найбільш запущених випадках, виключення зі школи. Проте фізичні покарання дітей як і раніше практикуються в багатьох сім’ях. До речі, широко відомий доктор Комаровський у 2016 році заявляв про те, що на агресію дитини необхідно відповідати агресією, і закликав до застосування фізичних покарань. Його заява викликала шквал емоцій у батьків, які розділилися на два табори: одні підтримали Комаровського, а інші – вважали подібну поведінку непедагогічною і такою, що принижує гідність дитини.