Шкапа
Зміст
Словник Грінченка
Шкапа, Заморений, слабосилий, худий кінь; хабета.
Фізично слабка, виснажена, нездатна до роботи людина.
Приклади
По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи. (І. Нечуй-Левицький)
Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: – Добра кобила! День біжить – три дні лежить! (О. Гончар)
Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало “великомучениця”, була така байдужа до всього, що вже й не обганялась від мух. (П. Козланюк)
- Образно. Пора зіпхнути Михая з кульгавої шкапи монархії... (М. Чабанівський)
Між зеленим кострубатим чагарником заманячить [замаячить] де-не-де спутана шкапа. То хлопці пасуть коней. (М. Коцюбинський)
Степан молодцювато під'їхав на димчастих шкапах до їхніх воріт. (М. Стельмах)
шка́па
іменник істота жіночий рід 1 відміна тверда група
відмінок однина множина
називний шка́па шка́пи
родовий шка́пи шкап
давальний шка́пі шка́пам
знахідний шка́пу шка́пи, шкап
орудний шка́пою шка́пами
місцевий шка́пі шка́пах
кличний шка́по шка́пи
ШКАПА — ТРАНСКРИПЦІЯ
відмінок однина множина
називний [шка́па] [шка́пие]
родовий [шка́пие] [шкап]
давальний [шка́п‛і] [шка́пам]
знахідний [шка́пу] [шка́пие], [шкап]
орудний [шка́пойу] [шка́памие]
місцевий [шка́п‛і] [шка́пах]
кличний [шка́по] [шка́пие]
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Заморений, слабосилий, худий кінь. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалюй якусь шкапу: — Добра кобила! День біжить — три дні лежить! (Олесь Гончар, I, 1959, 44); Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало «великомучениця», була така байдужа до всього, що вже й не обганялась від мух (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 222); * Образно. — Пора зіпхнути Михая з кульгавої шкапи монархії... (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 292); // розм. Те саме, що кінь 1. Між зеленим кострубатим чагарником заманячить де-не-де спутана шкапа. То хлопці пасуть коней (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460); Степан молодцювато під'їхав на димчастих шкапах до їхніх воріт (Михайло Стельмах, II, 1962, 235).
2. перен., розм., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина.
Синонімічний ряд:
шка́па велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів
грома́к (діал.) баский.
драбиня́к (розм.) худий, з випнутими ребрами.
же́реб (рідше)
жеребе́ць
кони́на (розм.)
кони́сько (розм.) заморений, слабосилий.
коня́ка (розм.)
конячи́на (розм.)
кінь
лоша́к молодий.
ме́рин (розм.) кастрований.
муста́нг здичавіла тварина в Північній Америці.
о́гир некастрований самець.
пати́ка (зневажл.)
скаку́н з високими біговими якостями.
ста́дник (діал.) плідник при табуні.
тарпа́н дикий.
шкапи́на (розм.)
шкі́нька (діал.) перев. худий або слабосилий, заморений.
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ
1.скаба́
2.скіп «яструб-перепелятник, Accipiter nisus L.»
3.скоба́
4.скобе́ць «яструб-тетерев’ятник, Accipiter gentilis L.»
5.шка́ба
6.шкапа́ «тс.»
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
(Посилання на сторінки цієї Вікі)
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Див. Довідка:Стиль
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
