Шановний

Шановний, -а, -е. Уважаемый, почтенный. Двері розчиняє як батькові шановному, як чоловікові любому. МВ. II. 177.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШАНО́ВНИЙ, а, е. Якого поважають, шанують, Жив-поживав козак заможний Клим.. Шановний, добрий чоловік (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 100); — Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній.. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний... (Марко Вовчок, I, 1955, 91); Спасибі сердечне і Вам, і шановній Марії Миколаївні за книжки, якими мені, хворому, зробили велику приємність (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 160); [Декан:] А, вітаю, вітаю шановну сусідку! Прошу сідати! (Іван Франко, IX, 1952, 429); // Уживається як складова частина ввічливого звертання. Шановний друже! Засмутив мене досить Ваш лист і своїм настроєм і поданими фактами (Леся Українка, V, 1956, 393); — Та чудаки ви, шановне товариство! Хай обмірковують собі на здоров'я! (Андрій Головко, II, 1957, 64); // Уживається для вираження фамільярної оцінки кого-, чого-небудь. — Це Лукія Назарівна думала, що як спровадить Тоньку в піонертабір, то може бути спокійна за свого синочка. Ох, помиляєтесь, шановна моя майбутня свекрухо! (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 169); І там, на буграх, шановне козацтво [діти] билося із татарвою. Їхні коні іржали, як скажені, і ламалися шаблі, і вже не вистачало суниць на рани, і їх збирали дівчатка в пеленки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 471); // у знач. ім. шановний, ного, чол.; шановна, ної, жін. Той, кого поважають, шанують (перев. у звертанні). Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів'я гори й іти крізь хащі. Я вас доведу до краю, шановні (Юрій Яновський, II, 1958, 30); Наливайте чаші повні І сідайте за столи. — З Новим роком вас, шановні, Щоб і далі ви росли! Здоровенькі були! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 249). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 404.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ШАНО́ВНИЙ, а, е. Якого поважають, шанують. Жив-поживав козак заможний Клим.. Шановний, добрий чоловік (Гл., Вибр., 1951, 100); — Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній.. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний… (Вовчок, І, 1955, 91); Спасибі сердечне і Вам, і шановній Марії Миколаївні за книжки, якими мені, хворому, зробили велику приємність (Коцюб., III, 1956, 160); [Декан:] А, вітаю, вітаю шановну сусідку! Прошу сідати! (Фр., IX, 1952, 429); // Уживається як складова частина ввічливого звертання. Шановний друже! Засмутив мене досить Ваш лист і своїм настроєм і поданими фактами (Л. Укр., V, 1956, 393); — Та чудаки ви, шановне товариство! Хай обмірковують собі на здоров’я! (Головко, II, 1957, 64); // Уживається для вираження фамільярної оцінки кого-, чого-небудь. — Це Лукія Назарівна думала, що як спровадить Тоньку в піонертабір, то може бути спокійна за свого синочка. Ох, помиляєтесь, шановна моя майбутня свекрухо! (Гончар, Тронка, 1963, 169); І там, на буграх, шановне козацтво [діти] билося із татарвою. Їхні коні іржали, як скажені, і ламалися шаблі, і вже не вистачало суниць на рани, і їх збирали дівчатка в пеленки (Тют., Вир, 1964, 471); // у знач. ім. шано́вний, ного, ч.; шано́вна, ної, ж. Той, кого поважають, шанують (перев. у звертанні). Треба не губити напрямку, бачити попереду верхів’я гори й іти крізь хащі. Я вас доведу до краю, шановні (Ю. Янов., II, 1958, 30); Наливайте чаші повні І сідайте за столи. — З Новим роком вас, шановні, Щоб і далі ви росли! Здоровенькі були! (С. Ол., Вибр., 1959, 249).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Шановний, -а, -е. Уважаемый, почтенный. Двері розчиняє як батькові шановному, як чоловікові любому. МВ. ІІ. 177.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

шановний перевод с украинского на русский Прилагательн прил. уважаемий; (заслуживающий, достойний уважения) почтенний

   (в обращении в значении сущ.) уважаемий; почтенний, любезний ===Словари и энциклопедии на Академике===

Ілюстрації

Цікаві факти

ШАНО́ВНИЙ

ШАНО́ВНИЙ

(гідний поваги, пошани - часто у ввічливому звертанні), ШАНО́ВАНИЙ, ПОВА́ЖАНИЙ, ПОВА́ЖНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ПОШТИ́ВИЙ[ПОЧТИ́ВИЙ]розм.,ЧЕ́СНИЙрозм.,ВЕЛЕ́БНИЙзаст.,ПРЕВЕЛЕ́БНИЙ підсил. заст.,ВАШЕ́ЦЬКИЙ[ВАШЕ́СЬКИЙ] заст.,ВЕЛИ́ЧНИЙ заст.- Чи дозволиш мені просити твоєї руки в твого шановного ясновельможного панотця? (І. Нечуй-Левицький); Батько був поважаний та шанований чоловік, роботяга, яких на світі мало (Ю. Збанацький); Людям літнім і поважним він шанобливо тримав стремена (З. Тулуб); [Годвінсон:] Вас поважаючи, Едіто гідна, я зостаюсь (Леся Українка); - А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь, поштиві ґазди та багаті (С. Голованівський); - Дякую щиро, громадо чесна! - зворушено сказав Грицько Авраменко (А. Головко); [Люцій:] Велебний отче, невже оце твоє останнє слово? (Леся Українка); Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко); А я роду не такого, щоб любила ледачого, а я роду вашецького, - люблю сина отецького (Словник Б. Грінченка); Каже милий, що ми будем Жити-панувати, І величні з нами люде - Знай бенкетувати (П. Куліш).